Пригадується общепитовське харчування в Радянському Союзі.
Чомусь запахи досі не забуваються. Особливо коли були студентами та з ранку бігли в їдальню, щоб встигнути до занять поснідати. Бо всі студенти любили довше повалятися в ліжку і завжди спізнювалися на заняття.
Не тільки колишні студенти з ностальгією згадують столовки в СРСР, а й інші люди жили в Радянському Союзі констатують, що є що згадати про общепитовське харчуванні та хороше, і погане.
Всяке було і приємне ставлення співробітників столових і іноді хамство. Але зараз після стількох років, чомусь згадується тільки хороше. Пам’ять працює вибірково.
А може просто хочеться повернутися хоч подумки в той час, коли ми були молоді та тоді не сильно переймалися на такі дрібниці.
Нещодавно, проходячи повз їдальню, я зрозуміла, що не почула знайомого аромату смачних страв. І мені раптом згадалися столові з кінця 80-х початку 90-х років.
Пригадую, що по всій вулиці розносилися пахощі борщу, підливи, пиріжків. А як я скучила за найніжнішим пюре з хрусткими котлетками та запашною підливою.
На столах завжди стояли сіль і гірчиця, а на тацях сметанка і компотик.
Рибки морської, можна було покуштувати вівторками четвергах, тому, що вівторок і четвер були рибними днями.
А ось цікаво, чому це рибні котлети завжди подавали до макаронів, а не до пюрешку?
А сардельки – величезні, соковиті та ароматні! Не те що зараз, з невідомого складу, навіть за великі гроші, але все одно несмачні.
А яка ж була солянка! Смачна! Не передати словами! Порції величезні! Тільки приїжджали на практику в місто, відразу в їдальню бігли за солянкою.
Пригадую кухарів, цих добрих і усміхнених жінок, яким не шкода було дати добавки та пиріжок.
А зараз за безплатною добавкою, ой як пошлють …
Зараз асортимент в їдальнях сильно змінився. У них пропонують сучасні салатики, шаурму і всяку закордонну фігню.
Все-таки раніше було набагато смачніше і краще. Може тому, що ми були молоді та завжди в русі та звичайно весь час хотілося щось перекусити!
А як думаєте ви?