Приватний пологовий будинок “Лелеки” зіткнувся з ситуацією, якої давно не спостерігалося в цій клініці. Справа в тому. що недавно народилася дівчинка з патологією, яку можна усунути. Однак батьки вирішили відмовитися від дитини. Документально відмова від малятка вже оформлена і батьки поїхали. Дівчинка залишилася в пологовому будинку “Лелеки”.
Валерій Зукін, який є генеральним директором “Лелеки”, з гіркотою написав про цей неординарний випадок в своєму пості
Він розповів, що у дитини є порок розвитку, який з успіхом лікується. Справа в тому, що якщо батьки мали можливість заплатити за пологи в пологовому будинку “Лелеки”, то ймовірно – це не бідні люди і змогли б оплатити лікування новонародженої дочки. Пологи в зазначеному пологовому будинку коштують від 49500 гривень до 108800 гривень. До того ж іноді потрібно доплачувати за оперативне втручання до 20 000 грн.
Як говорить Валерій Зукін, дівчинка народилася з патологією, яка виліковна і коригується. Іноді бувають складніше ситуації і батьки не відмовлялися від своїх дітей. Чим керувалися мама і тато, які відмовилися від дівчинки – незрозуміло. Лікар вважає, що це вони зробили необдумано в стресовій ситуації, дізнавшись про діагноз УЗД. Це настільки обурило і засмутило генерального директора, що він написав про це. Сітуація, начебто життєва, однак повинна ж бути якась совість у батьків і почуття материнства. В голову звичайної людини цей вчинок не вкладається. Все залежить здавалося б від виховання, але де ж материнський інстинкт?
Валерій розповів, що доклав максимум зусиль, щоб переконати батьків не відмовлятися від дівчинки, але це йому не вдалася.
Не вдалося достукатися до серця матері!
Все виявилося марним. Ніякі аргументи на батьків не подіяли.
І новонароджена дівчинка залишилася одна на всьому білому світі. Адже у неї немає нікого крім батьків, які її кинули.
Пологовий будинок “Лелеки” дав ім’я малечі для свідоцтва про народження. Мама і тато самі не назвали і не знають як звати доньку, яку вони кинули.
Здавалося б можна задатися питанням, навіщо це генеральному директору, адже напевно у нього і так проблем і турбот вистачає?
Відповідь проста – у цієї людини добре, золоте серце і світла душа, яка сприймає ситуацію в якій опинилося малятко, як особисту.
Радимо всім прочитати пост, який написав цей прекрасний чоловік.
Можливо цей пост прочитають і батьки та приймуть правильне, людське рішення.
А можливо друзі, або родичі цих батьків прочитають цей пост і підкажуть або переконають їх.
На це всі дуже сподіваються.
Не відмовляйтеся від мрії бути мамою і татом.
Дівчинка не винна, та до того ж нічого не втрачено для неї в плані виправлення і коригування патології. Зараз це все можна виправити.
Потім батьки будуть тільки дивуватися, як вони могли так вчинити!
Невже ніхто не читав казку про “Гидке каченя” в дитинстві?
Генеральний директор Валерій Зукін, та й усі небайдужі люди, сподіваються, що казки можуть стати дійсністю.
Потрібно зробити мале, щоб був щасливий кінець у казки – батькам повернутися і забрати свою прекрасну рідну доньку.
Прочитайте пост генерального директора Валерія Зукіна, який бере за душу:
“Будь-яка сама прагматична людина іноді робить абсолютно ірраціональні вчинки, тобто робить не те, що підказує здоровий глузд, а що наполегливо« рекомендують »емоції. Ось так і я- сьогодні пишу пост, який не має ні відтінку раціональності, а є чисто емоційною реакцією.
Сьогодні в Лелека написали відмову від дитини. Я останній раз стикався з подібною ситуацією багато-багато років тому. Були і відмови, були і підкидьки в моїй практиці. Тільки це все далеко-далеко, в «радянському» минулому. З 1992 року я працюю в приватній медицині і якось такі ексквізітние ситуації не характерні. І ось сталося …
Народилася дитина з не таким вже критичним пороком розвитку. Ситуація вимагає медичної допомоги, але виглядає цілком виліковної і корректируемой. Бувало й гірше. Відразу скажу – порок до пологів практично не діагностується і аргумент «як його на УЗД дивилися» не працює. На жаль, УЗД – не панацея і далеко не все бачить. І потім – навіть побачили б цей порок на УЗД. Що робити? Порок коррігіруемий, виправляємо, який можна лікувати. Ось така ось звичайна життєва ситуація. І зовсім несподівано батьки вирішують відмовитися від дитини. Як сніг на голову. Ось так ось просто – встали, пішли і забули. Начебто дитини і немає.
… Ми довго розмовляли. Наводили аргументи. Пояснювали. Марно.
Тепер дитина лежить в Лелечі. Одна. І на світі у неї нікого немає крім Лелеки. І ім’я для свідоцтва про народження йому дала Лелека.
Навіщо я про це пишу? Напевно, директор приватного пологового будинку повинен писати більш оптимістичні пости. Десь в глибині душі я сподіваюся, що батьки змінять своє рішення. Все буває в житті, але надія дуже маленька. Пишу, щоб сказати, що нам не байдужа доля наших лелечат, всіх!
Справжня ЛЕЛЕКА своїх лелечат не кидає, поки вони не навчаться самі літати.
Пишу, щоб всі люди задумалися про відповідальність за своїх дітей. Подібні випадки рідкісні, але з якоюсь періодичністю зустрічаються в практиці.
А всі ми любимо казки, незалежно від віку. І я дуже хочу, щоб все це перетворилося в казку зі щасливим кінцем. Щоб маленьку дівчинку вилікували, вона знайшла своїх батьків, які будуть її любити, не заглядаючи в діагноз. І з бридкого каченяти вона перетворилася б на прекрасного лебедя, вийшла заміж і прийшла в Лелеку народжувати дітей. А я дожив би до цієї щасливої хвилини …. “