Героїня нашої сьогоднішньої статті заробила собі негласний титул першої красуні радянського кінематографа, хоча в сімдесятих вона вирішила змінити акторську професію на режисерську.
Так “Гардемарини, вперед!” і “Таємниці палацових переворотів” принесли їй славу, яка перекрила її ранні успіхи в якості актриси в стрічках “Дівчата” і “Справа була в Пенькові”.
Особисте щастя і особиста драма
Ще один привід для захоплення Світланою Сергіївною — міцний шлюб з Анатолієм Мукасєєм. Майбутнє подружжя познайомилося ще в студентські роки і з тих самих пір не розлучалося — вони разом вже 62 роки. Незважаючи на такий довгий термін спільного життя, конфліктів в їхній родині практично не буває, а якщо вони і бувають, то в основному на творчому ґрунті.
У знаменитої пари народилося двоє дітей — сини Анатолій і Михайло. Молодший спадкоємець пішов по стопах батька і став кінооператором, батькам він встиг подарувати трьох онуків. А ось про старшого Дружиніна в інтерв’ю намагається не говорити. Втім, це цілком зрозуміло, адже це її особистий біль.
Коли Анатолію було 28, він наклав на себе руки. В оточенні його називали представником золотої молоді, який випивав, бунтував, хуліганив, але при цьому грав в групі, малював і пробувався на ролі в кіно. Молоду людину сильно підкосила смерть друга Миколи Данелії у 1985-му, після чого він пішов у монастир.
Після повернення звідти Мукасєй більше не був тим життєрадісним хлопцем, що раніше. Навіть наявність коханої жінки і маленького сина Данила не зупинила Анатолія — він вважав себе психічно неповноцінним і в підсумку викинувся з балкона.
Онук Світлани Сергіївної залишився круглим сиротою, коли з життя пішла і його мама. Так опіку над ним взяли героїня статті з чоловіком. Якщо спочатку в їхній родині панувала ідилія, то з дорослішанням Данило почав звинувачувати бабусю з дідусем в постійному контролі, кинув все і поїхав до Індії.
Чоловік довго тягнув гроші з зіркової бабусі, проте останньою його екранною заявою після публічних з’ясувань відносин з рідними була така:
“Мені нічого від них не потрібно. Хочеться, щоб ми знову були сім’єю”.
Судячи з того, що в розмовах про сім’ю Дружиніна говорить тільки по відношенню до чоловіка, сина Михайла і його дітей, возз’єднання родичів поки не відбулося.