Ви колись замислювалися, чому ми вперто називаємо солодкий перець “болгарським”? Адже якщо запитати про це американця, німця чи навіть самого болгарина, вони навряд чи зрозуміють, про що йде мова. Для більшої частини світу ця культура має просту назву — “солодкий перець”, яка відрізняє її за смаковими якостями від гострого “родича”. Але в нашому регіоні назва приклеїлася намертво.
Чому солодкий перець називають болгарським
Почнемо з того, що Батьківщина будь-якого перцю (і гострого, і солодкого) — Центральна та Південна Америка. Там його вирощували ще ацтеки. До Європи він потрапив завдяки Колумбу, який шукав чорний перець горошком, а знайшов червоні стручки. Але в Європі перець спочатку не полюбили — він здавався занадто гострим і “диким”. І ось тут на сцену виходять болгари.
Саме болгарські селекціонери у ХХ столітті зробили те, що ми так цінуємо зараз: вони вивели сорти, в яких практично відсутній капсаїцин — речовина, що відповідає за гострий смак. Вони зробили перець м’ясистим, солодким і великим. Чому назва з’явилася саме у нас? Все просто! У часи СРСР Болгарія була головним постачальником овочів і консервації.
Величезні партії солодкого, глянцевого перцю їхали з болгарських полів на наші прилавки. Люди бачили на ящиках напис “Болгарія”, і швидко скоротили назву до зручного “болгарський перець”. Назва настільки прижилася, що стала частиною нашої кулінарної культури. І хоча назва “прижилась” через торгові відносини між країнами, саме селекціонери з Болгарії подарували нам смачний перець.