Героя нашої сьогоднішньої статті можна назвати пізньою дитиною — мама Ламара Миколаївна народила свого єдиного сина, коли їй було вже 42 роки. Звичайно, жінка хотіла зробити все, аби дитина була щасливою, тому вона мріяла, щоб Микола вивчився на юриста. Втім, бажання матері майбутній танцюрист не поділяв, як і вона його, коли спадкоємець раптом заявив про бажання танцювати в балеті.
Незважаючи на це, Цискарідзе в результаті поступив у Московське хореографічне училище, причому тільки з третього разу, та й доброзичливим цей прийом назвати не можна.
Вже будучи дорослим і відомим, Микола розповідав, що вчитися там йому було нелегко, навіть з урахуванням таланту, працьовитості та старанності, якими він відрізнявся від інших учнів.
Один з його педагогів, Петро Пестов, часто доводив підопічного до сліз перед самим виходом на сцену, щоб той навчався працювати в будь-яких умовах. Це дійсно дуже допомогло Цискарідзе в майбутньому, чого не скажеш про знущання однокурсників. З ними він стикався регулярно, а вже у Великому театрі колеги завжди намагалися відсунути його на задній план. На щастя, балетмейстер Юрій Григорович, за розпорядженням якого Миколу і взяли до театру, суворо стежив за тим, щоб той не сидів без ролей.
За життя Цискарідзе доводилося часто терпіти глузування і доводити своє право танцювати на театральній сцені. В результаті артист звик бути завжди на чеку і навчився ховати все найпотаємніше подалі від сторонніх очей.
Саме тому за межами Великого театру або Академії російського балету, де Микола Максимович займає посаду ректора, він стає звичайною людиною зі звичайним особистим життям, прихованим від громадськості.
У бесідах з журналістами Цискарідзе запевняє, що не одружений і не поспішає зі шлюбом, а з усіх його близьких широка публіка знайома лише з кішкою Тяпою, яку артист поховав у листопаді 2020-го.
