Хоча сім’я була і не дуже багатою, але всі дівчатка жили дружно, намагаючись ділити між собою все, що мають.
Віра навіть згадує, як у дитинстві вони купували одну жуйку та ділили її порівну на чотирьох.
“Це було круто, і ці відносини ми зберегли до цього дня. У нас є такий чат, де ми — чотири сестри та мама. Немає жодного дня, щоб у цьому чаті не було жодного повідомлення”, — каже Віра.
Враховуючи бідний матеріальний стан сім’ї, всі дівчатка з родини Віри Брежнєвої (яка тоді ще мала прізвище Галушка), були привчені до праці. Це й допомогло дівчатам невдовзі стати на ноги та почати заробляти для себе та своєї родини.
“Я почала працювати в 11 років. Це було на 50% бажання щось робити, бо мені потрібна движуха. А друге, безумовно, це було бажання допомогти батькам”, – розповідає жінка.
Вона каже, що бралася за різні роботи. Наприклад, їй з колективом могли доручити мити каруселі в парку атракціонів або розібрати старий басейн десь у покинутому парку. Але бути різноробочій Вірі було не важко – брудної фізичної роботи вона не боялася.
“Класна така, правильна сила”, – розповідає Віра Брежнєва. Вона розповідає, що всі свої “гонорари” віддавала батькам, щоб ті могли купити їжу чи одяг.