Співачка не змогла покинути людей, які два десятиліття поспіль обожнювали знаменитість і ходили на її концерти. Тому і влаштувала тур прифронтовою зоною, щоб розрадити тих, хто зневірився, і підтримати тих, хто тримається з усіх сил. Гастрольний графік зірки вражає різноманіттям – Чернігів, Харків, Суми тощо.
У Запоріжжі Могилевська опинилася якраз під час найбільш масованої атаки ворога. Звісно, їй страшно, як і всім нам, але вона має вселяти в людей віру в перемогу, адже ми у себе вдома.
Вистава Наталі здатна підвищувати мотивацію і снагу до життя. Вона створила мікс із ненависті, любові, гумору. Тож люди плачуть і сміються водночас, а додому повертаються піднесеними і заспокоєними.

Коли мама артистки лежала в лікарні, Наталя прийшла до неї і втекла, бо не змогла на це дивитися. Тепер же по кілька годин поспіль перебуває у шпиталях, бачить поранених і скалічених бійців, і їй не страшно. Вона знаходить потрібні слова підтримки. Всі ми маємо бути вдячними нашим військовим за те, що вони роблять для країни і кожного з нас.

На спектаклі співачка завжди робить хвилину мовчання. Хоча знаходяться й такі глядачі у залі, що проти, аби дійство переривалося. І це вжахає. Зірка зустрічається не лише з військовими, але й з дітьми у дитбудинках, літніми людьми та внутрішньо переміщеними особами.
Повертаючись думками у 24 лютого 2022 року і найближчі дні, Наталя намагається відшукати якісь щемкі моменти у своїх спогадах. Згадує, наприклад, бабусю, яка збила дрона банкою з огірками, чи слоїк з олією, який їй подарували на 8 Березня, бо квіти закінчилися.
Ще на початку нульових Наталя виконувала пісню “Любила” російською мовою. Тепер же переклала її на українську і ввела у виставу “Доньки”, тож композиція сприймається людьми як зовсім нова.