Щойно співак разом із батьками побачили чорні смуги в небі від бомбардувальників, мама дала вказівку зробити запаси борошна, цукру, олії тощо. Поряд було багато пенсіонерів, тож Андрій узяв на свої плечі турботу про всіх сусідів.
Коли у 90-их роках EL Кравчук надумав робити музичну кар’єру, не знайшов розуміння з боку головного критика – свого тата. У 1993-му Андрій покинув педінститут, в якому опановував спеціальність історика, і вступив до музучилища.
Довго соромився про це сповістити батькам. Коли правда усе ж розкрилася, тато сприйняв це як зраду і тривалий час не підтримував сина. Стосунки між ними були доволі натягнутими. Минуло зо півтора десятка літ, допоки вже відомий співак не дізнався, що родич таки прийшов на його концерт і чекає за кулісами. Відтоді вони почали спілкуватися, як раніше.
На жаль, сьогодні знаменитість тата за лаштунками вже не дочекається. Якби не почалася війна, найрідніша у світі людина ще б жила. Батькові співака минуло 80 років, і він не зміг пережити новину, що їхнє село під Бородянкою, де вони проводили чимало часу, опинилося під окупацією.
Того дня хтось з односельців спромігся додзвонитися до літньої людини й повідати про звірства фашистів. Після цього в чоловіка стався серцевий напад. Тата не стало 4 квітня, а вже 5 числа Київщину звільнили від окупантів.
Кравчук замислився, як виконати дану татові обіцянку і відвезти тіло у Пилиповичі, адже ще протягом тижня мали тривати роботи з розмінування, і туди нікого не пускали. Андрій оббивав пороги чиновників у надії отримати дозвіл на поховання. Дійшов навіть до губернатора. Але марно – не дозволили.
Довелося чекати цілий тиждень, домовившись із моргом про зберігання тіла, і лише після цього передати його землі. Те, що довелося пережити в ті дні, співак й досі не може згадувати без сліз. Але він зумів взяти себе в руки виключно заради мами, якій конче необхідна була підтримка сина.
