Але став не просто чоловіком, а й ідейним натхненником, і творчим покровителем.
Анатолій Євдокименко був не просто чоловіком Ротару, а черговим людиною, посланим долею, який допоміг Софії Михайлівні створити себе як особистість, виступати і набирати популярності.
Творчість і любов переплелись
Отже, подружжя офіційно почали працювати разом, що, звичайно, дуже зручно: вони всюди могли бути разом. Не завадило розвиватися їй як вокалістці навіть те, що в сімдесятому році з’явився на світ їхній первісток – Руслан Євдокименко. Синові, через численні і затяжні гастролі обох батьків, звичайно, бракувало уваги, але він знав, що мама з татом скоро повернуться, а коли виріс, став музичним продюсером батьків.
У житті все було гладко деякий час – уже відома Ротару зі своїм чоловіком і творчим колективом каталася по радянському союзу, збирала повні зали, а її пісні співали стоячи.
1971 рік став поворотним у долі обох: Анатолій Євдокименко нарешті створив власний ансамбль “Червона рута “, який повинен був супроводжувати Софії Ротару на концертах.
Ансамбль виступав разом з Ротару, однак потім пішов в пошуках більшої слави. За іронією долі, великої популярності у нього не було, а ось Софія Михайлівна блищала на сцені ще багато років.
Були разом Анатолій Євдокименко і Софія Ротару до самого 2002 року, коли серце Євдокименко зупинилося.
Через багато років після його смерті Ротару заявила зі сцени – вона однолюб. І в її серці тільки він.