Так, картопля здається простим продуктом, але саме вона найчастіше псує враження прийому їжі. Навіть якщо зробити все вірно, то це не гарантує успіх страви. Бо проблема зазвичай не в рецепті й навіть не в руках, а в сорті. Деякі види картоплі категорично не підходять для варіння й пюре, хоча на вигляд можуть бути ідеальними.
Розпочнімо з сорту ранньої салатної картоплі з червоною шкіркою. Вона звісно і красива, і рівна, і швидко вариться, але має дуже низький вміст крохмалю. У пюре така картопля не розсипається, а злипається в грудки, які неможливо розбити ні товкачем, ні блендером. Смак при цьому водянистий, без картопляної солодкості, ніби їси щось штучне.
Ще однією “кулінарною невдачею” є миті імпортні сорти з ідеальною гладкою поверхнею, які часто продають у сітках без назви. Таку картоплю зазвичай обробляють для тривалого зберігання. тому вона втрачає аромат, а після варіння стає буквально гумовою. Пюре з неї виходить важким, тягучим, з якимось незвичним присмаком, який багато хто описує як “пластиковий”. Навіть масло й молоко ситуацію не рятують.
Третє місце в цьому списку займає кормова картопля великих розмірів. Вона часто виглядає привабливо через габарити, але вона дещо груба. Під час варіння зовнішні шари розварюються, а от середина залишається збитою. У результаті пюре неоднорідне, з грудочками, які псують страву. До того ж смак такої картоплі бідний і різкий.
Ну і наша “вишенька на торті” – картопля з жовтою м’якоттю салатного типу. Вона добре підходить для смаження та запікання, але не для пюре. Через низький вміст крохмалю, серединка картоплі після варіння стає склянистою. Замість повітряної маси виходить липка суміш, яка швидко холоне й втрачає привабливий вигляд.
Для смачного пюре завжди радимо обирати сорти з високим вмістом крохмалю. Зазвичай це картопля з білою або світло-кремовою м’якоттю, не надто глянцева на вигляд.