Ісус ніколи не публікував книги і не випускав навчальні програми на DVD під час Свого служіння. Він подорожував з міста в місто, розповідаючи про Царство Боже на схилах гір, на площах і в синагогах. Велика частина Його вчення була в формі притч, які деяким здалися складними і важкими для розуміння.
Навіть сьогодні люди з усіх сил намагаються прояснити певні притчі, часто гублячись в деталях. Притча про багача і Лазаря – відмінний приклад вчення, що викликав безліч дискусій, запаморочень і тлумачень.
Давайте подивимося на цю складну притчу.
Готуємо грунт для цього вчення
Луки 15 починається з того, що деякі фарисеї і юристи змішуються з натовпом, де навчав Ісус. Вони негайно починають критикувати Його за те, що Він, як відомо, проводить час з грішниками.
Ісус відповідає декількома притчами:
Притча про загублену вівцю (від Луки 15: 4-7)
Притча про загублену монеті (Луки 15: 8-10)
Притча про блудного сина (від Луки 15: 11-32)
Притча про розумного розпорядника (від Луки 16: 1-13)
Коли Він переходить до останньої притчі, що стосується того, як ми використовуємо наші гроші і ресурси, Лука говорить нам, що фарисеї, які любили гроші, чули все це і насміхалися над Ісусом (Луки 16:14).
Саме цей напружений розмову готує грунт для розповіді Ісуса про Лазаря і багатого чоловіка.
представляємо персонажів
“Жив один багатий чоловік, який був одягнений у пурпур і вісон і жив у розкоші кожен день. У його воріт лежав жебрак на ім’я Лазар, покритий виразками і спраглий з’їсти те, що впало зі столу багача. Навіть собаки приходили і зализував його рани “(Луки 16: 19-21).
Ісус починає з того, що знайомить нас з двома персонажами: надзвичайно багатою людиною і вбогим на ім’я Лазар. Тлумачі часто помічали, що це єдина притча, в якій Ісус називає будь-кого з головних персонажів. Через це є тенденція надавати цій притчі більшого значення, ніж іншим.
Цілком ймовірно, що Ісус назвав жебрака, щоб підкреслити конкретну думку. Перш за все, Він називає людини Лазаром – грецька версія єврейського імені Єлеазар – ім’я, яке означає “Бог підтримує” або “Бог допомагає”. Протягом усього життя цього жебрака він не отримував ні допомоги, ні підтримки ні від кого. Тільки Бог підтримував його і дбав про нього.
Для багатія Лазар – просто ще одна особа в натовпі, невидимий бідняк, зникаючий на тлі його комфортної і заможного життя. Але в загробному житті першим став останнім. Ісус хоче дати нам тверде розуміння великого повороту. Зрештою, цей багатий чоловік безіменний, а ім’я Лазаря запам’ятовується.
сеттінг драми
Прийшов час, коли жебрак помер, і ангели віднесли його до Авраамові. Умер же й багатий, і його поховали. В Аїді, де він був у муках, він глянув і побачив вдалині Авраама та Лазаря поруч з ним. І він крикнув йому: “Батько Авраам, зглянься на мене і пошли Лазаря, щоб він занурив кінчик свого пальця у воду і охолодив мою мову, бо я в агонії в цьому вогні”.
Але Авраам відповів: “Син, пам’ятай, що в твоєму житті ти отримав своє гарне, а Лазар отримав погане, але тепер він тішиться тут, і ти в агонії. І, крім усього цього, між нами і тобою була велика безодня поставлена “.
Він відповів: “Тоді благаю тебе, батько, пошли Лазаря в мою сім’ю, тому що у мене п’ять братів. Нехай він попередить їх, щоб і вони не прийшли на це місце мук “(Луки 16: 22-28).
Тепер ми познайомилися з конфліктом в цій історії. Але треба бути дуже обережними – в деталях неймовірно легко загубитися. Суть цієї історії необов’язково в тому, щоб описувати подробиці загробного життя. Якби це було так, ми повинні були б припустити, що ті, хто на небесах, можуть спостерігати і взаємодіяти з хворими в Аїді, що не дуже схоже на рай.
Нова міжнародна версія (NIV) повідомляє нам, що жебрака перевели на сторону Авраама. Деякі інші говорять лоно Авраама. Як патріарх Ізраїлю євреї бачили в Авраама воротаря загробного життя. Євреї першого століття думали про нього так само, як ми говоримо про Петра як про небесне варті. Логічно припустити, що Ісус використовував ці образи для Своїх слухачів.
Важливо звернути увагу на кілька елементів цієї історії:
Гріх багатої людини: немає ніяких вказівок на жорстоке поводження з Лазарем. Авраам просто вказує, що багач жив в комфорті, поки Лазар мучився, а тепер ролі помінялися місцями. Якщо тут і є якийсь гріх, так це те, що багата людина проігнорував Лазаря. Він не був злим по відношенню до Лазаря – він був байдужий.
Зарозумілість багатої людини: майже смішно, що в цьому
У новій ситуації багата людина ігнорує Лазаря, звертаючись до Авраама. Фактично, для багатої людини Лазар як і раніше є опорою – кимось, у кого немає власної свободи волі. Він хоче, щоб Авраам послав Лазаря втамувати спрагу. І коли Авраам відмовляється, він просить надіслати Лазаря попередити його сім’ю.
Мораль цієї історії
Авраам відповів: “У них є Мойсей і пророки; нехай вони їх слухають “.
“Ні, батько Авраам, – сказав він, – але якщо хто-небудь з мертвих піде до них, вони покаються”.
Він сказав йому: “Якщо вони не послухають Мойсея і пророків, де вони будуть переконані, навіть якщо хтось воскресне з мертвих” (Луки 16: 29-31).
Богач просить Авраама відправити Лазаря назад, щоб попередити своїх братів, щоб їх не спіткала та ж доля, але Авраам відмовляється. Він каже багатого чоловіка, що у них є свідчення Мойсея і пророків, щоб застерегти їх.
слова пророків
Той факт, що багата людина називає його батько Авраам, свідчить про те, що ця людина була євреєм. Його батьки виховували його і його братів, щоб вони кожного тижня ходили в синагогу. Вони б чули слова Мойсея і пророків, які говорять приблизно так:
Якщо хтось із ваших побратимів-ізраїльтян бідний в будь-якому з міст тієї землі, яку Господь, Бог ваш, дає вам, то не будьте жорстокосерді і скупердяї по відношенню до них. Швидше будьте відкриті і дайте їм борг все, що їм потрібно (Второзаконня 15: 7-8).
Хіба я не обрав такий пост: щоб послабити ланцюга несправедливості і розв’язати узи ярма, звільнити пригноблених і зламати будь-яке ярмо? Хіба це не для того, щоб розділити свою їжу з голодними і надати притулок бідному мандрівникові – коли ви бачите голих, щоб одягнути їх і не відвертатися від своєї плоті і крові?
Тоді ваш світ спалахне, як зоря, і ваше зцілення швидко проявиться; тоді праведність твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею твоїм тилом. Тоді ви покличете, і Господь відповість, ви будете кликати про допомогу, і Він скаже: ось я.
Якщо ви покінчите з ярмом гноблення, з вказівним пальцем і зловмисними розмовами, і якщо ви витратите себе на благо голодних і задовольните потреби пригноблених, тоді ваш світло засвітить у темряві, і ваша ніч стане як опівдні.
Господь завжди буде вести вас. Він задовольнить ваші потреби в випаленої сонцем землі і зміцнить ваше тіло. Ви будете подібні добре зрошуваного саду, як джерело, вода якого ніколи не вичерпується (Ісая 58: 6-11).
Але що, якщо хтось воскресне з мертвих?
Богач ігнорує слова Авраама і вказує, що, якщо хтось воскресне з мертвих, його брати звернуть на це увагу. Авраам говорить цій людині, що, якщо його брати не будуть слухати Мойсея і пророків, вони не звернуть уваги на кого-то, хто воскрес.
Ісус явно натякає на те, що воскресне з мертвих. І це буде підтвердженням всього, чого Він навчав і казав, але не для більшості первосвящеників і фарисеїв.
Як тільки Його тіло виявиться зниклим без вести, первосвященики розплатяться з охоронцями, сказавши їм: Ви повинні сказати: “Його учні прийшли вночі і вкрали його, поки ми спали”. Якщо цей звіт дійде до правителя, ми задовольнимо його і приберемо вас від неприємностей. (Від Матвія 28: 13-14).
Ми бачимо схожу сцену, коли Ісус воскрешає Лазаря (не плутайте його з тезкою цієї притчі) з мертвих. Замість того щоб розглядати диво воскресіння з мертвих як підтвердження вчення Христа, фарисеї планували вбити Лазаря, щоб не дати людям повірити в Ісуса.
Тим часом великий натовп іудеїв дізналася, що Ісус був там, і прийшла не тільки з-за нього, але і побачити Лазаря, якого він воскресив з мертвих. Отже, первосвященики склали план убити і Лазаря, тому що через нього багато юдеїв переходили до Ісуса і увірували в нього (Івана 12: 9-11).
Авраам підкреслює, що євреї, котрі ігнорують Мойсея і пророків, які не будуть підкорені чудовим посланником. Зрештою, весь Закон побудований на дивовижних посланнях чудесних посланників.
Що Ісус каже фарисеям?
Коли ми дивимося на притчу, перше питання, яке нам потрібно задати, це: “Що Ісус сказав початковим слухачам?” У цьому випадку ми повинні подумати про те, що було посланням фарисеям.
На перший погляд Ісус звертається до їх любові до грошей. Ніхто не знав Закону і пророків так, як фарисеї, але це не змінило їх ставлення до грошей. Для них гроші купили вплив, влада і комфорт. Вони не вважали це ресурсом, яким Бог наперед приготував їх поділитися з нужденними, навіть незважаючи на те, що Писання говорить їм про зворотне.
Але Ісус робить більш широкий висновок про природу духовної сліпоти. Брати багатія не повірять, бо не хочуть вірити. Неважливо, хто доставить повідомлення. Їх серця віддані непослуху.
Вони знайшли способи виправдати свій спосіб життя і бунтарство.
Ісус різко звинувачує фарисеїв в тому, що вони роблять з Ним те ж саме. Єврейські Писання вказують на Нього як на Месію, але відмовляються бачити це. Він каже фарисеям в іншому місці: “Ви уважно вивчаєте Писання, бо думаєте, що в них маєте вічне життя. Це ті самі місця Писання, які свідчать про мене, але ви відмовляєтеся прийти до мене, щоб мати життя “(Івана 5: 39-40).
Зрештою, Ісус воскресне з могили, а вони все одно вважатимуть за краще не вірити.
Що ми можемо дізнатися з цієї притчі?
Очевидно, що поверхнева точка зору про те, щоб не ігнорувати тих, хто страждає, поки ми живемо в розкоші, доречна. Більшість людей на Заході ведуть розкішний спосіб життя, який здивував би багатих людей першого століття. Ті, хто йдуть за Ісусом і вважають Писання авторитетом у своєму житті, повинні серйозно ставитися до жертовним і щедрим пожертвам.
Додатково до цього нам потрібно розібратися з більш важливим моментом цієї притчі, який полягає в тому, що дуже важливо діяти відповідно до тієї істиною, яку ми знаємо. Є багато біблійних навчань, які ми не приймаємо всерйоз. Може бути, це тому, що ми робимо вигляд, що не розуміємо їх, або говоримо собі, що нам потрібно трохи більше інформації та роз’яснень, перш ніж ми будемо підкорятися. Можливо, ми знаємо, що над цим потрібно працювати, і обіцяємо собі, що зробимо це пізніше.
Багато з цих розмов з самим собою – просто засіб уникнути того, що, як ми знаємо, ми повинні робити. Але настає час, коли ми будемо нести відповідальність за те, що ми зробили з наявною у нас інформацією. Ми не зможемо послатися на незнання або заявити, що не зрозуміли очікувань.
Ісус надихає Своїх слухачів на самоаналіз. І, як нагадує нам Яків, ми не можемо “просто слухати слово і таким чином обманювати себе”. Ми повинні “робити те, що сказано” (Якова 1:22).