Ця історія про справжню батьківську любов, яка надихає, вчить любити, а головне не кидати своїх дітей. Про сім’ю, яка зіткнулася зі страшною хворобою дитини, але знайшла в собі сили і перемогла всі труднощі.
До народження доньки Еван і Кортні Уестлейк були звичайною родиною, які виховували сина Коннора. Молоді батьки шалено зраділи, коли дізналися, що незабаром їх буде четверо. Вони з нетерпінням чекали, коли на світ з’явиться маленька Бренна.
Дівчинку чекали до Нового Року. Навіть Коннор ретельно готувався стати надійним старшим братом. Але доля готувала величезний подарунок у вигляді сліз та горя.
Більшість на початку року починають нове життя, але для сім’ї Уестлейк почався період випробувань і перевірка на міцність.
У новонародженої дитини діагностували іхтіоз Арлекіна. Це спадкове захворювання виявлялося у вигляді виразок і пухирів на шкірі маленької дівчинки. У Бренни постійно була висока температура, вона не могла нормально дихати і рухатися. Тому дівчинка 2 тижні провела в інтенсивній терапії, і тільки потім зустрілася з батьками.
Деякі батьки відмовляються від дитини, коли вона народжується з серйозною хворобою. Але Еван і Кортні прийняли свою дочку такою, яка вона є. Жінка не могла стримати сліз, коли дивилася на свою дитину. Їй було нестерпно боляче бачити, як Бренна страждає. Але батьки з мужністю почали боротися з хворобою і критикою інших.
Дуже сумно, що зустрічаються люди, які сміються навіть з хворої дитини. Батьки Бренни постійно чули нетактовні коментарі в честь їх дочки, але вони не звертали на це увагу. Вони просто любили свою дівчинку всім серцем.
Зовнішність дитини лякала чужих людей. Інші батьки забороняли своїм дітям підходити близько до незвичайної дівчинки. Дорослі навіть відвертали голову, вони робили вигляд, що дитини просто немає. Від цього було боляче Евану і Кортні. Вони дуже засмучувалися, що оточуючі бачать тільки «гидке каченя», якого навіть не вважали за живу людину. Але все ж вони не здавалися.
Батьки з гордістю виходили гуляти в парк, де багато мам з дітками. Вони не соромилися своєї дівчинки. Вони хотіли показати її всім і довести, що зовнішність не повинна стояти на першому плані. Люди повинні навчитися сприймати спочатку людину, а не її хворобу.
Зараз дівчинка живе, як звичайна дитина. Так, вона відрізняється від інших, але у неї є підтримка. Старший братик і батьки завжди поруч. Вони дуже її люблять і ніколи не покинуть.
