У кожного навколо повно прикладів цілком добропорядних родин – працюють обидва партнера, у кожного вищу освіту, з основами психології знайомі і насильством не захоплюються. І у всіх повально всередині відносин декларується важливість «особистого простору», «фінансової незалежності» та інших корисних категорій, які можна лаконічно описати одним принципом: «Ніхто нікому нічого не винен». Здавалося б – ідилія і ідеальні сучасні відносини, засновані на співробітництві.
В епоху фемінізму чоловіки і правда нічого дамам не повинні – відкрити двері можна і наманікюреними рукою, та й сам манікюр перестає бути виключно жіночим атрибутом. На побаченні покладатися на гаманець джентельмена теж уже не прийнято. Ось і шлюб все рідше матеріально сім’ю забезпечує тільки чоловік, адже фемінізм так довго боровся за можливість заробляти своє – і вкладатися в сім’ю нарівні для жінок, і тепер «домогосподарка» звучить майже як образа. Все правильно, звалити все на одні плечі (фінанси на чоловічі, побут на жіночі) було б неправильно.
Стоп. Як це побут не повинен лежати на жіночих плечах? Виявляється, цей момент горезвісного «ніхто нікому нічого не винен» продовжує ігноруватися!
Для традиційних сімей, де працює тільки чоловік, а дружина сидить вдома, це питання стоїть менш гостро – тут варто розбиратися, наскільки щирим був такий вибір з боку жінки, але обидва партнери по-своєму вкладаються в союз. Якщо жінці правда подобається роль матері і домогосподарки, і до такого формату пара прийшла добровільно, то залишається тільки порадіти. Фемінізм насправді бореться за можливість вибору, незалежного жіночого вибору.
Практика ж показує, що для більшості жінок межа мрій все-таки виходить за рамки класичних Kinder, Küche і Kirche. Адже ми не варвари, жінка – теж людина, і тепер жінкам прийнято працювати. Так що нехай працюють на роботі … І ще зверху працюють вдома, в побуті.
Варто прийти в гості і запитати, хто з подружжя наготував багатий стіл, хто видерти квартиру, і хто так затишно обставив кімнату, чоловічі очі все так само скромно опускаються вниз. Бувають унікуми, які взагалі обурюються, як можна було змішати їх авторитет зі стереотипно жіночими справами. За підсумком, що ми бачимо на практиці? Дружина приходить додому і відразу на кухню, потім прання-прибирання, потім ще заняття з дітьми, потім догляд за собою (для справжніх героїнь), а сили важливо поберегти – перед сном «самець-добувач» може захотіти «винагороди» в пристрасно-любовної формі. Чоловік весь цей час міг провести в блаженної млості перед телевізором, приставкою, телефоном або чим завгодно, що ніяк з роботою не асоціюється.
При цьому в сім’ї, природно, «сучасний уклад» і «рівноправність». Заробляють адже обидва, а ще чоловік часто «сходить» до виконання якихось маленьких доручень типу помити посуд або розібрати свої речі (і то не завжди). Але ж в будинку живуть обидва, дітей зачинали обидва, їдять і сплять на чистих простирадлах обидва партнери! Питання, чому береться до уваги тільки економічна складова сімейного життя, стає риторичним.
Так і продовжують безтурботно існувати мільйони побутових інвалідів, що користуються працею своїх благовірних і абсолютно впевнених в тому, що вони мають рацію. Адже вони – Глава Сім’ї, а все навколо щасливі від одного його існування і посильного грошового внеску. Ще й свекруха, яка містить «улюбленого синульку» до самої одруження, тільки підтакує, адже посварити невістку за якусь незроблене завдання – свята справа.
Головне, звичайно ж, що «ніхто нікому нічого не винен». Крім жінок, які все-таки «зобов’язані».