Сучасні діти різко відрізняються від усіх попередніх поколінь: вони набагато менш активні фізично і більш – розумово. У них з дитинства є доступ до гаджетів і Інтернету, вони можуть дізнаватися інформацію з будь-якої точки світу і навіть отримати освіту не виходячи з дому.
Така зміна звичайного дитячого ритму життя не могла пройти безслідно. З якими проблемами стикаються діти з-за життя в постіндустріальному суспільстві в розпал епохи інформатизації?
Чим живуть наші діти, поки ви зайняті
Менше живого спілкування, більше віртуальних друзів і контактів. Як би творці соціальних мереж не відстоювали «реальність» і «повноцінність» спілкування через екран, з живим воно все ж не зрівняється. Підсумок – відсутність навичок соціальної комунікації і страх перед реальними, а не віртуальними відносинами.
Менше активностей на свіжому повітрі – гірше імунітет і фізичний розвиток. Від сидіння на кріслі за комп’ютером або телефоном здоровішим не будеш!
Недолік сну. Якщо телефони не забирати перед сном, то дитина може сидіти в них до самого ранку. Контролювати розпорядок дня складніше і складніше. Ускладнюється тим, що батьки постійно зайняті, сильно втомлюються і просто не можуть контролювати проведення часу своєї дитини, навіть якщо вона поруч, у сусідній кімнаті.
Непотрібна інформація. Важко фільтрувати інформацію, яка надходить до дитини – а самі вони поки не вміють. У світі стільки шлаку, вульгарності і бруду, як обмежити дітей від їх негативного впливу?
Роботизація людства. В інтернеті замість емоцій – смайлики, замість відносин і почуттів – кнопки і картинки. Сучасні діти набагато менш емоційні, захоплені і життєрадісні, ніж їх попередники. Немає ігор, які виховують артистизм!
Зміна авторитетів. Цінності тепер прищеплюють не батьки або хоча б школа, а «блогер» в інстаграмі або більш популярний в мережі одноліток. Чи варто говорити, як падає культура і вихованість наших дітей?
Відрив від реальності. Діти відучилися цінувати красу реального світу, присвячувати свою увагу і час природі, сонечку, теплу, близьким. У них майже немає веселих і заводних спогадів з дитинства, а все під копірку – з телефонних ігор або листувань-драм з друзями, яких вони навіть не бачили.
Психологічні зрушення. В інтернеті можна ділитися всім або нічим, і часто діти впадають у крайнощі. Або вони не знаючи міри виставляють напоказ кожну дрібницю свого життя, або відчувають себе ізольованими і кинутими, вирішуючи йти «проти системи». Так і з’являються «нарциси» на противагу тим, ща «депресують».
До кращого такі зміни? Навряд чи. Пора думати, як виховувати в наших дітях те, що забрав у них інтернет.