Міф: прийом полівітамінів може заповнити погане харчування і запобігти хворобам.
Реальність: насправді вчені до цих пір не визначилися, чи ефективні полівітаміни. Деякі дослідження показують, що мультизасоби захищають від передчасної смерті. Інші показують, що вони не приносять ніякої користі. У будь-якому випадку, їжа в першу чергу – кращий рецепт необхідних поживних речовин. Харчові добавки призначені для доповнення дієти, а не для її заміни.
Міф: Всі добавки безпечні, тому що вони натуральні
Реальність: все, що може лікувати, також може бути шкідливим. Незважаючи на те, що поживні речовини надходять з природи, коли виробники переробляють їх в таблетки, вони стають неприродними. Більш того, природність не обов’язково означає безпеку або ефективність. Зрештою, миш’як є природною, але ефективною канцерогенною речовиною (що викликає рак), що робить його небезпечним для вживання.
Міф: не можна передозувати вітаміни
Реальність: якщо ви приймаєте вітаміни і мінерали під час посиленої дієти, що складається зі збагачених злаків і спортивних батончиків, ви можете перестаратися. Ви можете навіть пошкодити життєво важливі органи. Занадто багато вітаміну А може вплинути на вашу печінку і, у вагітних мам, може привести до вроджених дефектів у їхніх дітей; надлишок вітаміну B6 може викликати пошкодження нервів; а надто багато вітаміну С може перетворити знаменитий антиоксидант в прооксидант (який пошкоджує клітини тіла), не кажучи вже про діарею.
Міф: харчові добавки не взаємодіють з ліками
Реальність: деякі добавки, в тому числі вітамін К (який сприяє згортанню крові), цинк (який, на думку деяких людей, підвищує імунітет) і омега-3 (розріджують кров), можуть взаємодіяти з ліками, що відпускаються за рецептом і без рецепта, вони можуть як посилити, так і блокувати дію препаратів.
Міф: харчові добавки завжди добре поєднуються один з одним
Реальність: деякі добавки допомагають один одному, як і товариші по команді. Наприклад, вітамін С допомагає організму засвоювати залізо. Інші насправді працюють один проти одного. Наприклад, кальцій блокує абсорбцію заліза, а цинк блокує абсорбцію міді. Таким чином, прийом високих доз однієї поживної речовини може викликати дефіцит іншої.
