Актор, режисер, сценарист і народний улюбленець, Биков устами свого героя вигукнув:
“Будемо жити!”
І сьогодні в наших серцях це відкликається дивовижним чином, як заклик до всіх нас всупереч страшним випробуванням.
Без перебільшення, його життя й творчість стали втіленням любові до рідної України, до Донбасу, де він народився, та до кожного українця.
Дитинство на Донеччині
Леонід Биков народився в селі Знаменівка, що в Донецькій області. Потім жив у промисловому Краматорську. Його дитинство та юність були наповнені любов’ю до рідної землі, простих людей і їхніх щоденних турбот. Пригадайте “Максима Перепелицю”: хіба міг би хтось краще зіграти щирий образ українця?
І хоча більшу частину життя Биков провів поза Донбасом, його творчість завжди зберігала пам’ять про батьківщину.
Майстерність і відданість мистецтву
Леонід Биков здобув загальну славу завдяки ролям у фільмах, що стали класикою українського та радянського кінематографа, зокрема “Ати-бати йшли солдати”, “Комсомольці-добровольці”, “Зайчик” та інші. Його герої були віддзеркаленням внутрішнього світу самого Леоніда.
Особливою для Бикова стала роль Маестро – командира ескадрильї, що співає, у фільмі “В бій йдуть лише “старі”. Бувши режисером стрічки, Леонід Федорович зробив прем’єру картини у рідному Краматорську.
Цікаво також, що сам Биков у житті міг грати майже на всіх інструментах.
Зірка на небі на честь великого Маестро
Сьогодні, через десятиліття після трагічної загибелі нашого улюбленого Маестро, Україна продовжує зберігати пам’ять про Леоніда Бикова. Якби він був серед нас, ми б у грудні святкували його 96-річчя. І навіть попри його передчасний відхід, пам’ять про нього живе на вулицях українських міст зокрема Покровська, Дружківки, Краматорська, у наших серцях і навіть на небесах: у 1994 році малу планету, віднайдену астрономом з Криму, було названо на честь Леоніда Бикова.