Різновиди українського намиста
На нитку нанизувалися коралові намистинки, які мали форму циліндрів чи барилець. Українки могли прикрасити шию одним рядом коралів або ж кількома. Їх кількість подекуди сягала до 25 ниток.
Намистинки з розписаних скелець ще називали лускавками. Виготовлялися подібні прикраси німцями в Судетах, а потім завозилися в Україну. Пацьорки чудово пасували до національного вбрання.
Це такий собі кулон, прив’язаний на стрічку. Жінки використовували для прикраси медалі, хрести або сердечко. Зазвичай компонували дукати чи дукачі з коралями, пацьорками чи силянками.
Основою для цього намиста був перламутр. Його добували з раковин молюсків. У справу йшли як прісноводна, так і морська сировина. Бусинки виглядали доволі привабливо.
Ця прикраса являє собою вузьку стрічку з різноколірних намистин. Зазвичай їх нанизували або на нитку, або на волосінь. Орнамент виходив дуже строкатий та привабливий. Ці прикраси ще називали силянками.
Це синонім підвіски. Зроблені прикраси, нанизані на бавовняну чи мереживну мотузку, з керамічних підвісок, складених у дивакуваті орнаменти – флористичні, зооморфні, геометричні.
Намисто використовувалося як оберіг. Робилося з міді, бронзи, срібла. Нині це зазвичай латунь. Центральною фігурою у згардах часто був видозмінений хрест.
У підвіски приховували металеві кульки, які під час руху жінки видавали мелодійний звук, неначе шумить вітер чи плескоче річка. Це дуже старовинні прикраси.
Кольє, створене з чеського бісеру. Нанизувалися бісеринки на віскозну нитку. Ще й прикрашалися стрічкою, яку зав’язували на бант.
До тканини чіпляли срібні чи інші монети. Їх пришивали рядами до основи. Зазвичай це був білий льон або чорний фетр. Прикрашали червоною стрічкою.
Наш сайт використовує cookies для персоналізації рекламних оголошень
