Почнімо спочатку: берете ложку соди, капаєте туди оцет, усе це шипить і піниться, а потім ця “мертва” суміш відправляється в тісто. Здавалося б, процес іде, реакція є, але випічка виходить “забитою” і залишається присмак мила.

На мить відкладемо кулінарні книги й згадаємо хімію. Навіщо ми взагалі додаємо соду? Її головна роль – виділити вуглекислий газ, який розпушує тісто, роблячи його пухким. Коли гасите соду одразу в ложці, весь цей дорогоцінний газ просто вилітає в повітря. Тому бачите гарну піну, але вона залишається на столі, а не всередині майбутньої випічки. У тісто ж потрапляє лише залишок солі та води, які вже не мають жодної сили підняти масу.
Через це пишність домашніх оладок часто нагадує лотерею: іноді піднімуться, а іноді лежать на пательні плоскими коржиками. Головна помилка – саме в тій самій ложці з оцтом. Можливо, раніше це працювало інакше, але зараз варто підлаштовуватися під сучасні кулінарні технології.
Як правильно додавати соду
Професійні кондитери та досвідчені господині ніколи не змішують ці два інгредієнти окремо від тіста. Є елементарний спосіб, який займає лише кілька секунд, але змінює випічку до невпізнаваності. Потрібно, щоб сода й кислота зустрілися вже всередині тіста, коли воно здатне “втримати” бульбашки газу. Це називається “сухим” гасінням.

Просто розділіть компоненти:
- Соду додайте до сухих інгредієнтів (борошна, цукру).
- Оцет (або лимонний сік) влийте в рідку основу (кефір, яйця, молоко).
Коли почнете з’єднувати сухі інгредієнти з рідкими, реакція почнеться в той момент, коли навколо вже буде в’язке середовище. Газ не випарується, він залишиться в тісті, створюючи потрібну пористість.
