Насправді відбувалися зовсім інші речі. Ідея зіграти весілля Міхрімах із Рустемом припала до вподоби Сулейману-паші, і він настійливо її просував. Хюррем же мріяла зовсім про іншого зятя. Якби дівчина пішла під вінець з Давуд-пашею, то позиції родини сильно зміцнилися б.
Сценаристи “Величного століття” не схотіли докопуватися до історичної істини. В реальності все відбувалося трішки інакше. Рустем був непоказним, невисоким і негарним чолов’ягою. До того ж мав неприродно червону шкіру.
А от Давуд-паша – зовсім інша справа. По-перше, чоловік був молодий і гарний. Та не зовнішність прикувала увагу Роксолани до потенційного зятя, а його положення в суспільстві.
Чоловік був намісником в Єгипті. Він мав чимало грошей та був наділений великою владою. Породичатися з Давуд-пашею означало розширити коло родинного впливу. Та далеко не всі були зацікавлені у посиленні імперії, тож і почалися залаштункові ігри.
Всіма правдами й неправдами лікаря Моше-хамона підмовили оголосити, що єгипетський візир хворіє на сифіліс. Звісно, турецький правитель розізлився, тому й зіграли весілля Міхрімах з Рустемом, якого Сулейман знав з пелюшок.
Якщо вірити тогочасним азербайджанським джерелам, то Давуд-паша взагалі був хадимом, тобто євнухом. Ось чому така вигідна партія була відкинута султаном. Звісно, інтриги плелися зусібіч.
Про Рустема теж розпустили плітки, що він хворий на проказу. Чоловіка врятувало те, що він мав воші, а ці комахи на тілі хворих не приживаються. Тож весілля таки відбулося, а згодом впливовий зять відплатив своєму добродію чорною невдячністю – змістив Сулеймана-пашу з посади візиру.