Оці паперові формочки, які продаються в АТБ і Аврорі зараз найпопулярніші. Бо це зручно. Пішов у магазин, купив, налив тісто — і в духовку. Красиві, святкові, нічим мазати не треба. Паску з неї легко дістати, а іноді й не треба — прямо в ній прикрашаєш і на стіл ставиш.
Але з папером треба бути обережним. Якщо тісто дуже рідке або залити його багато — все може розтектись і не тримати форму. І духовка якщо перегріта, то може швидко паску пересушити. Одним словом, треба постійно пильнувати.
Силіконові форми — це вже щось на сучасному. Гнеться, миється, не горить. Люди кажуть, що в ній нічого не пристає, але то як пощастить. Якщо форма нова — все добре. А як вже стара, або тріщинки є, то тісто може залипнути. І ще нюанс — силікон передає тепло трохи слабше, ніж метал. Тому паска може бути ніби рум’яна зверху, а в середині ще сира. Тут треба або довше тримати, або менше тіста лити.
А чавун — то вже олдскул. Якщо у когось є ще стара чавунна форма, бережіть як зіницю ока. Паски в ній виходять шикарні – знизу рум’яні, всередині пухкі, і головне не пересушені.
Але з чавуном треба танцювати. Змастити добре, посипати борошном, дати трохи постояти після духовки, щоб витягнути нормально. Якщо одразу витягувати — паска може розвалитись. Але якщо все зробити правильно, то паска буде як у бабусі в дитинстві. А взагалі, кожна господиня має свої кулінарні секрети і може спекти паску хоч у чашці.