Зі слів видатного тренера виходить, що саме він врятував свого часу Андрія, бо той міг скотитися по кривій доріжці. Сабо пам’ятає Андрійка ще нікому не відомим хлопчиною. Шевченко був доволі перспективним форвардом, але водив дружбу з поганою компанією, тож міг замість отримання золотого м’яча у 2004 році як кращий європейський футболіст залишитися за межею.
Йожеф Йожефович доклав чимало зусиль, щоб повернути життя талановитого футболіста в правильному напрямку. Якось лікар поскаржився, що в Андрія підвищений тиск: 180/150. Почали розбиратися. Виявилося, що молодик курить не те, що треба, ще й має жінку, яка за нього набагато старша. Тож і віддає всі сили туди.
Сабо почав діяти рішуче разом із Григорієм та Ігорем Суркісами витягли хлопця з поганого гурту, зробивши з нього футбольну зірку, якою нині захоплюється весь світ. Тато на знак подяки тренеру сказав сину:
“Андрюшо, ти Сабо маєш поставити пам’ятник за життя”.
І це було правдою. Йожеф Йожефович одного разу практично врятував життя спортсмену. Він, їдучи на базу, побачив, як 18-річний Шевченко немов ракета пронісся мимо нього на спортивному мерседесі. То тренер відібрав у підопічного ключі від автівки, а надалі відібрав й саму машину від гріха якомога далі. Згодом, коли Андрій продав цю автівку, але ще навіть не встиг остаточно оформити документи, на ній розбилося двоє людей. Бо не можна їздити зі швидкістю 200 кілометрів на годину.
Під дбайливим керівництвом Сабо вирваний із поганої компанії Шевченко спромігся забити 23 голи у 52 матчах.