Про цей феномен відомо вже давно, скільки тільки гіпотез люди не висувають з приводу причин подібного явища.
Хтось впевнений, що лікарі просто занадто втомлюються на роботі, тому рухати ручкою у них не залишається сил; кому-то здається, що вся справа в звичці з університетських років писати швидко, а вже наскільки розбірливо виходить – не його проблема. Часом написане (швидше за намальоване або начиркане) настільки незрозуміло, що пацієнти обурюються – лікар, напевно, не знає, чим лікувати людину, тому просто накидав безглуздих паличок і закорючок. Фахівці тільки сміються на подібні ідеї, але правди не розкривають.
Залишається тільки звертатися за допомогою до місцевих чаклунів – фармацевтам: це вони зазвичай розбирають для всіх, хто цікавиться послання, залишені в лікарні. Загадка їх всевидющого ока така ж глибока, як і питання поганого почерку самих лікарів, але вже в аптеці точно скажуть, що нічого надприродного за душею немає. З умінням розуміти написане лікарем не народжуються, воно приходить після довгих місяців мук і практики – адже інакше виконувати свої посадові обов’язки аптекар просто-напросто не може.
Якщо повертатися до лікарів, то зараз існують дві основні теорії щодо їх нечитабельним почерку. Версія перша – обсяг інформацій під час навчання, збору анамнезу і критичних випадків набагато більше, ніж запас часу, тому доводиться жертвувати зрозумілістю. На каліграфію не залишається ні бажання, ні сил. Набагато легше звикнути до своїх корявим манускриптів – самі-то лікарі відмінно розбирають «шифровку». До того ж, квапливість і балакучість пацієнтів на прийомі посилює справу, вимотуючи і фізично, і морально – записати всі болячки самотньої бабусі взагалі неможливо, якщо похід в лікарню для неї став основною розвагою.
Є й інший погляд – мовляв, доктора такі люди, що підсвідомо взагалі не хочуть давати будь-яку чітку інформацію людини. На це є досить причин: і можливість причіпок керівництва, і уточнення від самого пацієнта, і щоб його призначення потім не передавали з рук в руки по знайомих. Постійна робота з чужими проблемами тисне на психіку, як і відповідальність за чиєсь благополуччя, так що нерозбірливі тези стають одним з небагатьох способів хоч трохи розслабитися в межах дозволеного. На щастя, поки ніяких ГОСТів і норм по читабельності призначень не існує.
Проте, поганий лікарський почерк має свою однозначно негативну сторону – не завжди фармацевтам вдається точно зрозуміти, що призначив лікар, і виросте ризик помилки. Але ж він може коштувати комусь здоров’я або навіть життя! Для цього був знайдений оптимальний вихід – правда важливі і серйозні напрямки друкуються на комп’ютері. Інформатизація в цілому повільно призведе до зникнення проблем з людським почерком, але говорити про це поки рано – навряд чи у нас технологічне майбутнє замінить живий контакт в найближчі роки.