Борис Галкін, відомий радянський і російський актор, став гостем програми “Доля людини” з Борисом Корчевніковим. Там він розповів про найбільш непрості періоди в житті, одним з яких стала смерть прийомного сина.
Владислав таємничо помер у лютому 2010-го, коли йому було 38. Його тіло знайшли у власній квартирі після того, як Борис за день до цього забив на сполох, пов’язаний з тим, що пасинок більше доби не виходив на зв’язок. Тоді додому до Галкіна-молодшого приїхали друзі, але двері ніхто так і не відкрив. Незабаром її відкрила бригада рятувальників, після чого Владислава виявили бездиханним і лежачим долілиць.
Офіційною причиною смерті була назвала зупинка серця внаслідок гострої серцевої недостатності, проте, Борис вважає, що його хтось навмисно позбавив життя, а послужив початком цієї трагедії скандал навколо Влада.
У той період ЗМІ трубили про те, що актор страждає від алкоголізму, потім він потрапив в сутичку зі співробітниками правоохоронних органів, яка закінчилася принизливим і болючим судом. Паралельно з усім цим головний герой “Далекобійників” переживав важке розставання і незабаром його не стало. Щоб очистити честь сина, Борис зняв зворушливий фільм на його пам’ять під назвою “Він ось такий, Владислав Галкін!”.
В “Долі людини” Корчевніков підняв тему його смерті, на що Галкін-старший відповів, що до сих пір вважає, що пасинка вбили. За його словами, в квартирі були сліди крові — на стіні, на келиху. Чия вона — невідомо, оскільки слідчих це не цікавило. Крім того, в кімнаті на столі стояв томатний сік, який Галкін-молодший ніколи не пив.
Борис Галкін у програмі Доля людиниБорис розповів, що незадовго до смерті Владислав зняв зі свого банківського рахунку 100 з гаком тисяч доларів на капітальний ремонт, зберігав він ці гроші вдома, під час обшуку їх не знайшли. Крім того, йому приходили численні повідомлення з погрозами, а вже після того, що сталося, Борис виявив в його телефоні кілька номерів з підписами “Ворог”:
“Коли Влада не стало, я дзвонив по всім цим номерам, але жоден з них не відповідав”, — підсумував Галкін.