Хто допомагає створювати вам сценічний образ Олени Кравець – актриси “Кварталу 95 “?
Формат “Вечірнього кварталу ” або “Кварталу 95 ” передбачає кілька вистав у собі й як наслідок, не одну роль. Моє амплуа – просто дівчина на сцені. Але коли хлопці пишуть тексти, вони, знаючи мене, складають те, що з моїх вуст звучатиме органічно і не грубо. Звичайно, це обов’язково має бути смішно, весело і мило. А моїм образом і стилем ніхто конкретно не займався. Якщо говорити про Кравець на сцені, то вона дуже схожа на Олену Кравець в життя.
Вам подобаюється читати психологію … Виходить, на сцені ви смієтеся над буденним, а в житті думаєте про глобальне?
Я читаю багато різної літератури. Не тільки книги, пов’язані з психологією. В якийсь момент, не буду говорити, скільки років тому, психологія мені стала цікава. Просто відчула, що хочу почитати. Знову ж таки, це сталося десь в магазині, біля книжкової полиці, гортаючи сторінки… Я читаю багато книг і моя біда в тому, що роблю це одночасно. Ось така штука, ніяк не можу від неї позбутися, не знаю погано це чи добре. Раз таке відбувається – значить цьому бути в моєму житті! Припустимо, ранок починаю з плаксивого роману, а ввечері переключаюсь на серйозну літературу психологічного спрямування. Потім мені подобається, знаходжу книжку: “Відкрийте в собі художника”. Одна американська художниця довела, що використовуючи ресурси лівої півкулі свого мозку можна реально малювати такі речі, яким ніхто ніколи тебе не навчить. Це все закладено в людині. Я побачила цю книгу і почала її читати. Потім якийсь детектив мене зацікавив і так далі. У різних кутах квартири можна знайти літературу, до якої звертаюся в залежності від свого настрою. Хочеться любові, романтики, якихось інтриг, відносин – це одне. Хочеться покопатися в собі, в житті, в людях – це інше. Сказати, що читаю тільки книги з психології точно не можна.
Ви любите йогу, для вас – це фізкультура душі або тіла?
Особисто я не ставлю перед собою завдання з’єднатися чакрами з усім навколишнім світом і Всесвітом. В першу чергу в йозі під чуйним керівництвом майстра-професіонала проробляється хребет. Хребет – це стрижень, фундамент всього організму: кожен хребець відповідає за функціонування того чи іншого внутрішнього органу, і якщо вони в порядку, всі системи працюють як годинник. Навіть якщо немає видимих проблем з хребтом, це зовсім не означає, що він в нормі. При нашому способі життя таке просто не реально. Ми ж в основному сидимо, їздимо в машинах, мало рухаємося, чи не лазимо по деревах, не полюємо. Заняття йогою зміцнюють м’язовий корсет спини, «випрямляють» хребет, вчать «правильно» дихати. І відбуваються чудеса! Без багатогодинного качання пресу та тренувань до сьомого поту в тренажерному залі починають йти сантиметри. Правда, все не так швидко, як хотілося б.
Як, на вашу думку, повинна бути облаштована найважливіша кімната в квартирі люблячих людей – спальня?
Спальня у нас світла. Правда, ми допустили маленьку помилку, купили спальний гарнітур, знаєте, як раніше, “все з однієї серії “. Але вийшло нудно. Цікавіше, коли меблі різні, але витримана в одному стилі, в одному характері, в одному дусі, але не однакові. Створюється відчуття, що у кожного комода, крісла і стола своя життєва історія. Адже для будь-якого з нас – будинок, сім’я, рідні люди, діти – найголовніше в житті. Мені буде приємно, якщо це відчуття родинного тепла, спорідненості та любові ми зможемо передати крізь роки за допомогою ось таких сімейних цінностей.
Олена Кравець займається йогою і танцямиВи пам’ятаєте момент, коли відчули, що ваш чоловік – це доля.
Пам’ятаю… Це сталося сьомого липня, а ось якого року, я не можу сказати. Подібне відбувається дуже природно, практично непомітно для двох людей. Ось розумію, що зараз буду говорити вам настільки ясні й банальні речі… Я ж не з іншої планети, у мене той же набір початкових установок: було дитинство, була школа, перша любов, відносини з хлопцями, з’явився Сергій. По цих “сходах ” проходить кожна людина, тому вона настільки всім знайома, що зараз говорити: “Ой, да, це я відчула, як відчувають все” – по-моєму, нерозумно. Напевно, доля – це, коли розумієш, що все в цій людині для тебе рідне, близьке, прийнятне. А хороших рис і якостей в ньому набагато більше, ніж поганих. Як наслідок – негатив реально не помічаєш. У цьому принадність цукерково-букетного періоду. Ну… і потім, після двох років наших зустрічей, ми почали разом жити. Відразу з Сергійком не розписувалися, і це теж було свого рада притирання. Все, як у людей. Нічого такого надприродного я вам зараз не розповім.
Дочка вносить у ваші стосунки певний шарм, безпосередність, родзинку?
О так! З донькою не засумуєш! Колись Машка просила братика: “Мам, давай братика заведемо”. Кажу: “А як заведемо? ” Маша: “Ну, ми візьмемо і заведемо. Прийдемо додому, поставимо його або покладемо. Папа повернеться з роботи і як почне сміятися”. А я: “Так, татові точно буде весело. А як же ми його назвемо? ” Думала, думала: “Шрек”. У той період її життя цей мультик був переглянутий фанатично: раз сто!