Багато років поспіль Жан Беленюк вважав, що з родичів має тільки маму й бабусю. Та з’ясувалося, що в далекій Руанді у нього є чимало рідні. Раніше тата олімпійський чемпіон бачив виключно на старих фотографіях, але поїздка до Африки все змінила, і він познайомився з тітками й дядьками.
Світлана Беленюк та Венсан Ндагіджимана познайомилися у Києві, коли молодик гриз граніт науки в Київському авіаційному інституті. Коли ж у його рідній країні розпочалася громадянська війна, руандійцю довелося покинути навчання й повернутися на батьківщину. Під час бойових дій Венсан загинув, тож Світлані довелося самотужки підіймати на ноги сина Жана.
Жінка записувала хлопчика в різні секції, щоб він міг обрати те, що припало до душі. В 9 років Беленюк визначився – хоче займатися греко-римською боротьбою. Саме в цьому спортивному залі хлопчик зміг реалізувати всю накопичену енергію й досягти бажаних результатів – срібло та золото Олімпійських ігор.
До Африки Беленюк подався, щоб вшанувати пам’ять батька. В Руанді, на диво, знайшов чимало родичів. Саме після виступів на Олімпійських майданчиках африканська рідня впізнала Жана і зв’язалася з ним.
У Руанді українець познайомився з бабусями, дядьками, тітками, племінниками та зведеною сестрою. Звісно, була радісно побачити стільки близьких людей. Водночас Жан усвідомив чималу ментальну прірву, яка існує між ним і рідними. Лише тоді усвідомив, що є українцем на 100%.
За 2 тижні вже сумував за Дніпровськими схилами. По поверненні до Києва Беленюк продовжив спілкування з африканською родиною і навіть запросив родичів відвідати Україну. Подібну подорож відклали до Перемоги українців у війні.