В Анатолія Анатоліча з дружиною Юлою дві старші доньки й маленький синочок. Щойно розпочалася велика війна, й родина кілька днів просиділа в підвалі власного будинку, глава родини вивіз дружину з дітьми за кордон.
Сам же повернувся в Україну, лише зрідка виїжджаючи й відвідуючи близьких людей. Тепер сім’я знову возз’єдналася і може показати свій побут у місті Вишгород.
Вільний час усі проводять у вітальні – 12-річна Аліса, 10-річна Лола та 2-річний Ніл займаються власними справами.
Тато Анатолій Анатоліч з гордістю показує куточок, де розвішані його медалі за участь у різноманітних марафонах.
На кухні найчастіше порається бабуся, готуючи спеціальне меню для Ніла. Мама частує родину борщем та пастою з креветками.
На терасі з панорамними вікнами є великий стіл для членів родини та гостей, які частенько навідуються до них. Крізь скло видно басейн, в якому дітлахи полюбляють побовтатися в спеку.
На 2 поверсі розташовані спальні – батьківська, Нілова та дівоча. Тут усе неначе у казці. Сплять сестри на двоярусних ліжках під самою стелею. Для них виділена робоча зона, а перепочити можна на диванчику.
Мама більш суворо ставиться до Аліси та Лоли. Якщо порушують правила, отримують блокування телефону. Та трапляється подібне доволі рідко. Натомість тато ввів традицію щовечора збиратися всім гуртом і розповідати, що трапилося з кожним за прожитий день.
