Багато людей так налаштовані, що діти для них – увесь Всесвіт. Живуть їхніми турботами й весь час намагаються хоч чимось допомогти. Коли настає час виходити на пенсію, взагалі починають опікати нащадків надміру.
Звісно, подібна поведінка викликає у дітей та й в онуків роздратування. Тоді людина 60+ починає перейматися, що нікому не потрібна і її ніхто не любить. Насправді це не так. Треба просто трішечки скоригувати власну поведінку, й стосунки в родині відразу налагодяться.
Для того, щоб наступне покоління не сприймало вас як зайвий тягар, найперше перестаньте контролювати дітей. Вони вже дорослі, мають власні сім’ї та здатні розв’язувати життєві питання самостійно.
Не треба дуже часто телефонувати сину чи доньці на роботу. Зрозуміло, що ви турбуєтеся, але подібна надмірна увага викличе в нащадків почуття залежності та несамостійності. Ще й колеги кепкуватимуть.
За можливості, роз’їдьтеся. Якщо мешкатимете на відстані, це дозволить уникнути великої купи конфліктів, які виринатимуть на спільній житлоплощі буквально з нічого.
Не вимагайте від дітей та онуків щоденної подяки за все те добро, яке зробили для них. Зачекайте, допоки самі все усвідомлять і подякують.
З віком люди стають сентиментальними й будь-яку незначну подію можуть сприймати за образу. Навчіться не керуватися емоціями й не ображатися весь час на дітей.
Не вказуйте, як їм жити. Ваш життєвий досвід неоціненний, але діти мають набити власні гулі й виправити всі свої необачні вчинки самотужки. Не потрібно їх щоразу застерігати.
Не треба надміру допомагати, особливо, якщо вас про це ніхто не просить. Звісно, якщо треба посидіти з онуками, не відмовляйтеся. Та якщо ніхто не звертається, не сумуйте й насолоджуйтеся відпочинком.
Займіться улюбленими справами. Можливо, мріяли колись малювати, в’язати, вишивати, розводити квіти? Пенсія – саме той час, коли можна все це втілити в реальність. Можете просто читати книги чи розгадувати кросворди – життя на пенсії лише починається, й не треба псувати його з’ясовуванням стосунків із найближчими родичами.