Дива в орендованій квартирі почали відбуватися з першої ж проведеної там ночі. Жанна й Олеся довго не могли заснути на новому місці, а коли врешті склепили повіки, почули дивні звуки, що долинали з кухні.
Там хтось гримів посудом, відчиняв шухляди в кухонному гарнітурі й навіть грюкав у вікно. Зайти туди й подивитися, що відбувається, дівчата не наважилися. Так і трусилися під ковдрою ледь не до ранку, клацаючи зубами від страху.
За кілька днів уранці Жанна знову почула підозрілий шум у кухні. Оскільки вже почало світати, наважилася зазирнути туди. Побачила дивну картину. Олеся кружляла кімнатою з заплющеними очима та щось бурмотіла.
Жанна схопила подругу за руку й добряче смикнула. Олеся розплющила очі й зупинилася. Коли трішки прийшла до тями, сповістила, що ввечері лягала спати з розпущеним волоссям, а прокинулася з туго заплетеною косою.
Згодом у дівчат стали пропадати речі – шпилька, помада, шкарпетка тощо. Свій наручний годинник Жанна знайшла у сміттєвому відрі, а деякі дрібнички взагалі зникли безслідно. Подружки стали боятися перебувати у квартирі поодинці, бо це могло закінчитися шаленим переляком. Певно, вони не прийшлися до душі домовичку.
Апогеєм стала поява на стелі у передпокої дитячих слідів. На білосніжній поверхні було чітко видно відбитки дитячих ніжок. Неначе немовля пройшлося вузьким коридором догори дриґом. На це диво сходилися поглянути всі сусіди.
Та Жанні з Олесею було не смішно. Студентки терміново підшукали собі інше житло. Нова квартира була розташована далі від вишу, аніж ця, та то були дрібниці, порівняно з тими страхами, яких їм довелося зазнати у цьому помешканні.