Є таке неприємне відчуття, коли підходиш до куща, а замість гарного, пружного помідора бачиш плід з тріщинами. Здалеку він ще виглядає нічого, а ближче – вже ясно: ні в банки, ні на зберігання він не піде. І так шкода, бо доглядали ж, поливали, підв’язували… А воно взяло й полопалось.
Таке трапляється часто, і в першу чергу винен не сам плід, а умови, в яких він росте. Якщо в землю довго не потрапляє волога, а потім її дають відразу багато, помідор не встигає адаптуватися. М’якуш росте швидше за шкірку, от і тріскається. Але справа не тільки в поливі. Часто причина — в нестачі потрібних мінералів, особливо калію.
Калій – це не якась там “премудрість агронома”, а дуже потрібна річ. Завдяки йому плоди стають міцнішими, не тріскають при кожному перепаді погоди чи води. Найпростіше рішення – сульфат калію. Продається в будь-якому магазині для дачників. Достатньо столової ложки на відро води – і полити під корінь. Раз на два тижні – і кущі вже не такі “вразливі”.
Хто не хоче витрачатися – можна взяти деревну золу. Вона теж багата калієм. Слід розвести склянку в десяти літрах води, настояти добу – і підлити. Просто, недорого і ще й покращує смак помідорів. Вони стають солодші й ароматніші.
І ще одне: не забувайте про мульчу. Це може бути солома, скошена трава чи навіть стара газетна макулатура. Завдяки мульчі земля не пересихає, тримає однакову вологість, а коріння “дихає” краще. Це теж зменшує ризик тріщин на плодах.
Ну а якщо вже потріскалися – не викидайте. На сік чи соус вони ще годяться. Але щоб цього більше не траплялось – краще потурбуватись завчасно. І тоді замість тріснутих томатів на вас чекатимуть міцні, гладенькі ідеальні помідори – прямо як на фото в журналах. Тільки свої.