Самосів – це природний спосіб вирощування, коли насіння помідорів залишають у ґрунті ще восени, а навесні природа сама запускає процес росту. Такий метод перевірений десятиліттями, хоч і вимагає точності, бо не кожен сорт підходить, і не будь-який ґрунт витримає зимівлю насіння.
Як отримати міцні паростки
Починати треба з правильного збору насіння. Найкраще брати плоди середньостиглих або пізніх сортів вони мають сильніші насінні оболонки, краще переносять холод. Плід має бути повністю стиглим, але не перезрілим. Треба вибрати насіння, промити й висушити на серветці, поки не зникне волога.
Коли насіння готове, то можна потурбуватися про місце. Ідеально підійде сонячна ділянка без застою води. Там ґрунт легкий, пухкий, без глини. Восени після збирання врожаю ділянку перекопайте, розпушіть і залиште відстоятися. Потім вже зробіть неглибокі борозенки й висійте сухе насіння прямо в землю. Засипати треба тонким шаром перегною або піску, можна додати трішки золи.
Чому краще обрати самосів
Він має кілька важливих переваг:
- Природна “закалка” – взимку насіння проходить природне загартування, що підвищує його стійкість до хвороб.
- Ще такі помідори адаптуються до місцевого клімату. І отримуєте менше мороки навесні, коли грядки й так потребують уваги.
Та успіх залежить і від укриття. Якщо, наприклад осінь волога, поверх грядки варто насипати сухого листя або мульчі шаром 5-7 сантиметрів. Вона захистить насіння від промерзання. І навесні, коли сніг зійде, укриття поступово можна прибрати. Не потрібно відкривати грядку різко, бо перепад температур може пошкодити паростки.
Навесні, коли сходи з’являться, залишиться лише прорідити їх і залишити найсильніші. Надалі догляд звичайний: розпушування, полив і підживлення калійно-фосфорними добривами. Якщо сезон теплий, урожай самосіву часто не гірший, ніж у розсади.