З квашеною капустою зазвичай особливі стосунки: її люблять за свіжий хрумкий смак, додають до борщу, вареників, подають до картоплі й сала. Але буває, що навіть при всій любові до справи результат підводить, бо капуста виходить м’яка, темна або гірчить. І вся справа не у рецепті, а в сорті.
Кожна господиня має свій улюблений вид, але якщо хочеться стабільного результату, то тут треба звернути увагу лише на два перевірені сорти. Вони не підводять ні за смаком, ні за текстурою.
Перший сорт
Капуста “Амагер” відома ще з радянських часів. Його вирощували майже у кожному селі, бо він відмінно зберігається й кваситься без гіркоти. Головки у “Амагера” щільні, злегка сплющені, з білими хрусткими листками. Це те що треба, аби капуста не розмокала навіть після кількох місяців у бочці.
А ще він дозріває пізно, коли нічні температури вже прохолодні. Саме це і забезпечує солодкість та “морозний” присмак, який робить квашену капусту смачною. Якщо використати інший сорт, що достигає раніше, у листках накопичується менше цукрів і ферментація проходить гірше, звідси й гіркота.
Другий сорт
Наступний так би мовити наш слот – “Слава 1305”. Цей сорт теж має багаторічну історію. Його часто обирають ті, хто квасить капусту не лише для себе, а й на продаж. “Слава” відрізняється приємним біло-зеленим відтінком листків і ніжною текстурою. Вона легко нарізається, швидко кваситься і вже через три дні набуває свого обумовленого кислуватого смаку.
Вона наче створена, аби подарувати закуску, що хрустітиме, подарує аромат і навіть без натяку на гіркоту. Їй навіть не треба ні яблук, ні журавлини для доповнення смаку.