Ми пропонуємо освоїти так званий захисний вузол “щільне кріплення”. Його функція далеко не естетика, а створення багатошарового бар’єра, який не має проміжків. Цей метод ідеально підходить для широких, але не надто об’ємних шарфів (наприклад, з тонкої вовни або кашеміру).
Для того, щоб шарф не пропускав вітер, він повинен щільно прилягати до горла і не рухатися. Стандартний оберт навколо шиї цього не забезпечує. Нам же потрібно зафіксувати його щільним внутрішнім вузлом і коміром верхнього одягу. Тому такий метод може нагадати зав’язану краватку, але він значно ширший і має подвійну товщину.
Для початку покладіть шарф на шию. Зробіть це так, щоб один кінець був приблизно вдвічі довший за інший. Цей довший кінець буде робочим. Потім довший кінець необхідно обернути навколо коротшого, а потім просунути в петлю, що утворилася біля основи шиї. Тут вже отримуєте базовий, але не закріплений вузол. Його потрібно затягнути щільно, піднявши максимально високо до горла.
Щоб зробити вузол герметичним, треба зробити ще один оберт. Довший кінець (який тепер став коротшим) знову заводиться під вже затягнутий вузол і виводиться назовні. Це створює два шари тканини, які розташовані один на одному. Вузол стає товстим і нерухомим.
Після затягування вузла обидва кінці шарфа мають бути заправлені всередину коміра пальто, куртки чи светра. Це критично важливо, оскільки вітер часто проникає через бічні щілини. Заправлені кінці створюють додатковий ізоляційний шар на грудях та повністю запечатують зону декольте.