Так, налисники, бендерики та млинці мають спільну основу, але відрізняються начинкою, способом формування та подачі. Редакція вважає за потрібне розставити всі крапки над “і” й пояснити різницю без міфів.
Млинці
Класичні українські млинці готуються із рідкого тіста на молоці, воді або сироватці, їх смажать тонким шаром на добре розігрітій сковороді. Млинці можуть бути як самостійною стравою, так і заготівлею для інших варіантів. Подаються без начинки або з нею – з маслом, сметаною, медом, варенням. Ключова відмінність млинців у відсутності обов’язкового наповнення після смаження.

Налисники
Це вже страва з чіткішою задачею, бо основою тут слугують тонкі млинці, але вирішальну роль відіграє начинка. Традиційно це солодкий сир, іноді з родзинками або зеленню. Начинку загортають усередину, формуючи рулет або конверт. Після цього налисники часто додатково прогрівають: запікають у печі, духовці або протушують під кришкою зі сметаною. От як раз спосіб подачі – теплі, м’які, з виразним внутрішнім наповненням і відрізняє налисники від млинців.

Бендерики
Вони взагалі мають іншу логіку приготування, бо тут начинка не солодка. Найчастіше використовується м’ясний фарш, інколи з цибулею та спеціями. Млинець складається навпіл або трикутником, начинка повністю закрита усередині. Далі бендерик обов’язково панірується у яйці й обсмажується на сковороді до рум’яної скоринки. Тому страва виходить з насиченим смаком, а подають їх гарячим, як повноцінну другу страву, а не десерт.

Тож як бачимо, різниця тут не в самому тісті, а в подальшому використанні млинця. Якщо він подається окремо або з простим додатком, то це млинець. А от коли начинка солодка, загорнута всередину і страва додатково прогріта, то це налисник. А при м’ясній начинці, та коли виріб панірується і смажиться вдруге, то ту однозначно перед нами бендерик.
