Кішка, що мешкає в оселі, зазвичай ставиться до членів родини неоднаково. Зоопсихологи запевняють, що чотирилапа тварина відразу визначає головного господаря, до якого прив’язується найбільше.
Решту членів родини муркотуха сприймає теж не рівнозначно. Хтось у її свідомості стає годувальником, хтось доглядачем, а малеча – це зазвичай партнери по грі. Отже, прихильність тваринка до всіх цих категорій виявляє різну.
Зазвичай, “головним” стає той, хто найбільше часу приділяє кішечці. Ця людина не повинна бути знервованою. Довіру швидше викличе спокійний врівноважений постійний пожилець.
До таких членів сім’ї тваринка найчастіше йде на руки та й намагається перебувати в одній кімнаті з головним якнайдовше. Людина має відповідати за характером та темпераментом самій смугастій, щоб підпадала під її енергетику.
Годувальник викликає у вусатої тварини повагу та позитив. Це може бути зовсім інший член сім’ї, не головний. Натомість він завжди подає їжу, тож отримує від домашньої улюблениці порцію вдячності.
У родині обов’язково має бути й доглядач – хтось має прибирати лоток за Муркою, піклуватися про її здоров’я та виконувати безліч інших важливих у житті тварини функцій.
Дітям зазвичай відводиться роль розважальників. Коли у кішечки грайливий настрій та хочеться жваво порухатися, тут і настає взаємодія між меншими членами родини та твариною. Але довіряти малечі так, як дорослим, мудра Пушинка не збирається.
Можуть вдома жити й нейтральні члени сім’ї. Це люди, які недолюблюють котів, ніколи не гладять і не звертаються до Муркотухи ласкавим голосом. Вони просто співіснують на спільній території, і кішці до них байдуже. Зазвичай чотирилапа улюблениця просто не звертає уваги на таких співмешканців, але й водночас не ставиться до них вороже.