Погодьтесь, деякі супи дійсно хочеться їсти тарілками, та є й такі, що від них буквально “верне”. Звісно у кожного свої смаки, але спробуймо підлаштувати першу страву під них. Тут суть в тому, щоб змінити процес додавання та варіння картоплі. Так, “бабусин трюк”, але зараз навіть професійні кухарі знімуть перед ним капелюха.
Зазвичай картопля ріжеться дрібними кубиками або соломкою ще до того, як кинути її в каструлю. Це логічно, швидко, але на зовсім те. Суп виходить прозорим, а овочі існують ніби окремо від бульйону.
Ми пропонуємо змінити тактику. Спробуйте наступного разу зробити ось що:
- Візьміть 2-3 картоплини з тих, що приготували для супу.
- Розріжте їх навпіл (або залиште цілими, якщо вони невеликі).
- Киньте їх у бульйон першими, разом із м’ясом або одразу після закипання води.
- Коли картопля повністю зварилася і стала м’якою (вона має буквально розсипатися при натисканні), дістаньте ці великі шматки з каструлі. Покладіть їх у глибоку миску, додайте ложку бульйону і розімніть звичайною товкачкою або виделкою до грубого пюре.
- А тепер поверніть назад у каструлю, перемішайте і дайте супу прокипіти ще 2-3 хвилини.
Не теба робити ідеально гладке пюре блендером, бо маленькі, нерівномірні шматочки картоплі – основний задум (після смаку звісно). Ну і в результаті – суп виходить наваристий.
Тут усе працює на користь смаку, бо крохмаль, який вивільняється при розминанні, перетворює звичайну воду на оксамитовий, насичений бульйон. Це вже не просто вода з овочами, а повноцінна, ситна страва. Якщо були в дитинстві “картопляні супчики”, то зрозумієте про що мова.