Ми звикли думати, що протікання — це коли з крана бадьоро капає вода або коли на підлозі несподівано з’являється величезна калюжа. Але найпідступніші проблеми починаються там, де нічого не видно і не чути. І часто причиною стає не старість труб, а одна-єдина помилка, яку ми робимо щодня, самі того не помічаючи. Ця помилка — надмірне зусилля при закритті крана.
Помилка з краном, через який він ламається
Здається логічним: щоб вода точно не текла, треба закрутити вентиль чимдуж. Ми тиснемо на ручку до упору, наче хочемо, аби вода взагалі більше ніколи не текла. Але саме в цей момент усередині змішувача відбувається маленька катастрофа. Якщо кран вентильний, ви просто розплющуєте гумову прокладку. Вона втрачає пружність, тріскається, і через мікротріщини вода починає просочуватися не в мийку, а всередину самого корпусу крана.
Найгірше те, що вода не завжди виходить назовні через сам кран. Вона починає потихеньку сочитися крізь ущільнювачі під корпус змішувача. Ви цього не бачите, бо вода стікає по шлангах вниз, прямо під мийку, або просочується в стіну. Через місяць такої “невидимої” роботи ви отримуєте плісняву, розмоклу шафку або навіть скарги від сусідів знизу.
Закривайте кран легко, до першого відчутного опору. Якщо вода припинила текти — все, вистачить. Не треба “дотискати” його всією вагою тіла. Якщо кран не перекриває воду без зусилля, значить, він уже зламаний і його треба чинити, а не мучити. Візьміть собі за звичку раз на тиждень просто зазирнути під раковину з ліхтариком. Проводьте рукою по шлангах, аби перевірити, чи сухі вони.