Фільм “Женщина, которая поет” став для Алли Пугачової першою серйозною картиною в її кар’єрі. Саме після нього її можна було назвати не тільки співачкою, а й актрисою, адже вона втілила на екранах роль головної героїні Анни Стрельцової.
Хоча знайшлися і критики фільму і гри Примадонни, більшість захоплювалися ним. У 1979 році фільм зайняв перше місце за підсумками радянського кінопрокату — його подивилися більше 55 мільйонів глядачів. До речі, згідно з опитуваннями журналу “Радянський екран” Пугачова була названа найкращою актрисою року.
Не менш грандіозний успіх отримала однойменна композиція, яку Алла Борисівна досі виконує на своїх рідкісних концертах.
Цікаво, що текст цього хіта був спочатку написаний балкарською мовою (поширена в республіках Карачево-Черкесія і Кабардино-Балкарія, які входять до складу сучасної РФ). Автором був Кайсин Кулієв.
На російську композицію перевів радянський поет Наум Гребнев. А сама пісня спочатку називалася “Женщина, которую люблю”. До речі, саме Пугачова стала останньою “інстанцією” для пісні — вона прибрала з неї два куплета і замінила останній рядок в куплетах. Музику написала також Примадонна в парі з композитором Леонідом Гаріним.
Виконала свій хіт Алла Борисівна і під час виступу на “1978”. Відео з живого виконання збереглося з тих часів і ним можна насолодитися і сьогодні.
Цікаво, що через десятки років композиція все ще збирає коментарі з захопленням від слухачів. “Це ж молитва! Не замислювалася раніше, тепер з віком зрозуміла. Спасибі, Алла! Щастя — це душевний спокій”, — написали під відео користувачі мережі.