Не будемо ходити навкруги й навколо, а одразу скажемо, що сигналізатор (або датчик) газу – це єдиний пристрій, який гарантовано “почує” витік метану чи чадного газу раніше, ніж встигнете щось відчути носом. Він працює 24/7 і може підняти на сполох увесь будинок звуковим сигналом високою потужністю, що за рівнем гучності нагадує роботу перфоратора під вухом.
Чому ніс – поганий детектор
Природний газ (метан), який подається в наші оселі, сам по собі не має запаху. Те, що ми відчуваємо як “запах газу” – це штучна добавка. Проблема в тому, що під час сну нюх людини практично вимикається. Можете спокійно дихати сумішшю газу з повітрям і не прокинутися, поки концентрація не стане вибухонебезпечною або смертельною.
Що більше, коли у квартирі встановлено котел чи колонку, існує ризик появи чадного газу. Він взагалі не має запаху, кольору чи смаку. Він просто витісняє кисень із крові. Сигналізатор/датчик – це електронний “ніс”, який реагує на хімічний склад повітря миттєво.
Куди монтувати прилад, щоб він спрацював
Ефективність пристрою майже на всі сто відсотків залежить від його розташування. Метан легший за повітря, тому він завжди підіймається вгору. Якщо поставити датчик на підлогу чи на рівні пояса, він спрацює лише тоді, коли концентрація газу в приміщенні вже буде критичною.
Сигналізатор метану має бути на стіні на відстані 15-30 см від стелі. Оптимально від 1 до 4 метрів від газового приладу. Ближче ставити не варто, бо звичайне підгоряння олії чи пара від каструлі можуть спровокувати хибну тривогу.
А от категорично не можна ставити прилад біля вікна, вентиляції або одразу над витяжкою. Постійний рух свіжого повітря “розмиває” концентрацію газу біля сенсора, і він пропустить небезпеку.