На клавішах, що позначають букви “А” (“F”) та “О” (“J”), можна намацати невеличкі бугорки. Хто не займається сліпим другом, ніколи не замислювався, навіщо вони потрібні. Насправді ж це орієнтир для тих, хто набирає текст, не дивлячись на клавіатуру.
За сліпого друку користувач розташовує великі пальці на кнопці “Пробіл”, а вказівні якраз на “А” та “О”. Далі – справа техніки. Таким чином удається дуже швидко набирати текст і не плутати клавіші. Тож переводити погляд на клавіатуру немає потреби – пальці знайдуть точки відліку самі.
Ці позначки також допомагають людям із вадами зору орієнтуватися на клавіатурі за тактильними мітками. Зазвичай додатково ще помічається цифра “5” на окремому цифровому блоці. Це потрібно для пошуку центру.
Подібні позначки потрібні людям, яким доводиться багато друкувати, наприклад, програмістам, журналістам, офісним працівникам. Вони їм допомагають не збитися з орієнтації на клавіатурі.
До речі, ця традиція перекочувала в сучасні гаджети ще з часів, коли люди друкували тексти на друкарських машинках. А почалося це ще в далекому в XIX столітті. В деяких мовах ці клавіші можуть позначати інші букви, але принцип для орієнтації пальців залишається в силі.
Сучасна розкладка QWERTY покликана була не зробити роботу з текстами зручнішою, а мала на меті уникнути залипання клавіш. Нині геймери та програмісти повертаються до механічних клавіатур, бо так користуватися лептопом набагато зручніше, аніж із оптичною клавіатурою, яка використовує світлові сенсори.