Вважається, що шкідники рухаються з землі по стовбуру дерева й дістаються аж до гілок, а щоб цьому завадити, стовбури навесні білять вапном. Такі дерева можна побачити не лише в саду, але й уздовж траси чи в парку.
Садівники стверджують, що черв’яки не повзають по стовбуру, а дістаються до верхівки дерева у вигляді метеликів та жуків, тобто перелітають. Зокрема, допоки з лялечок хруща, що зимують під деревом, не вилупляться жуки, вони нікуди не поповзуть.
Тож жодна побілка не завадить особинам дістатися суцвіть яблунь, груш, вишні, смородини й поласувати вдосталь. А ще хрущі полюбляють сережки вільхи, молоді листочки липи, клена, осики та інших дерев. Виноград, горіхи та каштани теж у зоні ризику.
Тож жодна побілка не завадить цим та іншим шкідникам зробити свою чорну справу. Придивіться уважніше – і сонечка, і мурахи безперешкодно снують по побіленому стовбуру туди-сюди.
Отже, завадити комахам та черв’якам псувати деревину вапно не в змозі, а от шкода може бути непоправна. У травні підуть дощі, змиваючи вапно на землю. Це смертоносна суміш для дощових хробаків, які трудяться на благо ґрунту, проводячи аерацію.
А ще висока концентрація побілки може призвести до пошкодження кори та опіків на поверхні, що призведе до хвороби дерева. Додавання у розчин мідного купоросу призведе до забруднення землі.
До того ж вапнування дерев призводить до руйнації лишайників та моху. Ця рослинність нікому не заважає, а деякі види взагалі внесені до Червоної книги. Наявність лишайнику свідчить про чистоту повітря, тож немає жодного сенсу знищувати його, білячи дерева.