“Толстой F1”
Поки інші кущі вже жовтіють від серпневих туманів, цей сорт продовжить в’язати китиці аж до заморозків. У кожному кущі зазвичай по 6-8 рівних плодів вагою близько 100-120 грамів. Сік виходить насиченим, яскраво-червоним і дуже густим. У салатах він поводиться ідеально: шкірка тонка, але міцна, тому помідор тримає форму під ножем, а не перетворюється на кашу. Гібрид практично не хворіє, що економить купу грошей на добривах.
“Пінк Парадайз F1”
Якщо шукаєте “солодкий домашній помідор”, як на ринку у бабусь, але не хочете возитися з кволою розсадою, цей варіант – те що треба. Рожеві томати зазвичай ніжні та часто тріскаються від надлишку вологи, проте цей гібрид захищений від таких неприємностей.
Плоди великі, м’ясисті, вагою десь до 200 грамів. Чудово підходить для літніх салатів з олією чи сметаною. Серединка нагадує кавун, бо така ж цукрова на розломі. Для соку його використовують рідше через колір, але якщо змішати з червоними сортами, вийде неймовірно ніжний напій з солодкуватим посмаком.
“Бобкат F1”
У даного сорту таке міцне листя, що навіть працює як природна парасолька, закриваючи плоди від сонячних опіків. Помідори виростають міцними, плоскоокруглими та дуже соковитими. Це лідер для приготування томатної пасти та соків у великих об’ємах. Сік не розшаровується на воду та м’якоть після стерилізації. Навіть у найпосушливіше літо кущі стоять обвішані плодами, ніби новорічні ялинки іграшками.
“Черрі Вера F1”
Не варто ігнорувати й дрібноплідні гібриди, особливо якщо в родині є діти. “Вера” видає довгі, каскадні кущики, на яких одночасно дозріває по 15-20 яскравих томатів. Вони солодші за будь-який великий помідор. У салатах вони додають візуальної естетики, а в соках їх використовують як природний підсолоджувач. Якщо основний врожай занадто кислий, додайте при переробці третину соку з цих черрі – і цукор додавати не доведеться.