Безруков поміркував про те, як дітям-сиротам важко в дитячих будинках, і як важливо людям, які мають можливість забрати їх, зробити це. Як приклад він навів історію Ірини, яка взяла двох дітей з дитячого будинку.
“Свої діти – це в сім’ї, а в притулку – чужі діти “
Сергій Безруков зазначає, що вважає абсурдним те, що люди роками ходять по притулках і шукають “своїх ” дітей. Це неправильно, їм всім потрібні батьки, і потрібно думати про те, що сиротам доводиться дуже важко. Ілюструє свої міркування історією Ірини, яка стала мамою для двох дітей з дитячого будинку.
“Коли люди дізнаються, що наші діти усиновлені, то дуже дивуються. Вони схожі на нас. Але це не тому, що ми знайшли якихось своїх. Це тому, що вони стали нашими. Вони несвідомо переймають наші манери, наші хороші і навіть погані звички.Вони переймають все наше, бо вони вже наші “, – розповідає Ірина.
Дівчина ділиться тим, що не ходила і не вибирала як на ринку, а лише подивилася в медичні книги, щоб зрозуміти, чи потягне утримання діточок. Їй не важливо було які они – спокійні або спритні, ошатні або замурзані. Вона готова була прийняти будь-яку дитину, аби зробити щасливим її і себе.