Кожна дитина, чиє дитинство пройшло в часи СРСР, пам’ятає ці загадкові скляні кульки. Вони були майже у кожного тоді. Ідеально гладкі, різних кольорів, часто обмінювалися на жуйки, цукерки, значки, рогатки та інші речі.
Але звідки вони бралися? У кожному дворі ходили легенди. Хтось казав, що це деталі секретної зброї. Інші вірили в інопланетне походження. Дехто думав, що це реквізитне “дорогоцінне каміння” з кіностудій.
Звідки насправді взялися радянські скляні кульки?
Правда набагато прозаїчніша, але не менш цікава. Ці кульки – не іграшки та ніякі не деталі з інопланетних кораблів. Насправді це звичайний напівфабрикат для промисловості.
Їх виготовляли на скляних заводах як сировину для майбутнього скловолокна. Чому така форма? Бо було зручно. З кульками легко працювати: і транспортувати, і засипати в печі.
У великих промислових цехах їх плавили при дуже високих температурах, що перевищували 1000°C. Далі з рідкого скла витягували тонкі нитки, які були основою склотканини.
Склотканина дуже міцна, тому використовувалася багато де, включно з авіацією та космонавтикою. А скляні кульки для неї, до речі, використовуються й сьогодні. То чому їх немає всюди, як раніше?
Як “скляні скарби” потрапляли до радянських дітей?
Найбільше кульок завжди було біля залізниці. І це не дивно, бо їх у вагонах доставляли саме потягами. Але вагони були неідеальними, і через дірки частина кульок могла випасти. А діти їх знаходили.
Ще їх можна було знайти біля склозаводів. Там кульки могли валятися цілими купами. Але потрапити на територію підприємства було важко. Колії залишалися найдоступнішим місцем для пошуку.
Якщо чиїсь батьки працювали на таких підприємствах, то могли приносити своїм дітям такі кульки, як іграшки. Вони, до слова, дійсно використовувалися для багатьох ігор через свою форму та вагу.
Чому кульки відрізнялися кольором?
Найбільше цінувалися сині, коричневі та червоні кульки, бо їх знаходили найменше. Найчастіше бачили прозорі та зеленкуваті. Бо останні два види були для звичайного віконного скла.
А сині та червоні містили оксиди металів, і вони були потрібні для спеціального технічного скла чи особливих видів скловолокна. Тому за одну таку кульку можна було виміняти багато прозорих чи зелених.
Чому такі кульки цікаві комусь сьогодні?
По-перше, дехто колекціонує щось старе, особливо якщо воно унікальне. По-друге, просто ностальгія. Дехто хоче у себе мати щось таке, що нагадує про дитинство.
Але є й просто прагматична сторона – декор. Так, в інтер’єрі ці кульки можна використовувати по-різному. А якщо ви вмієте майструвати цікаві штуки, то тим паче зможете зробити багато класних речей.
А дехто використовує їх для масажу. Велика кількість скляних кульок у мішечку – це чудовий тренажер для дрібної моторики рук. Допомагає зняти стрес після роботи за комп’ютером.