Найцікавіше те, що клімат багатьох наших областей, особливо південних та центральних, дозволяє вирощувати ці “золоті” овочі без особливих зусиль. Маємо на увазі артишок та спаржу – продукти, за які в наших супермаркетах просять немало, хоча на італійських ринках вони коштують копійки й ростуть як бур’ян.
В італійських провінціях артишок – це народна їжа. Його смажать, маринують і додають у пасту. У нас же одна головка цього “овочу-квітки” в несезон може коштувати як кілограм добірної яловичини. Причина такої ціни – виключно в ореолі екзотичності, бо з точки зору агротехніки артишок – це фактично облагороджений будяк.
Ця рослина обожнює сонце і дуже економно витрачає воду. Якщо посадите його на сонячній ділянці, де не застоюється волога, він віддячить потужним кущем, який плодоноситиме кілька років поспіль.
Ще один фаворит італійських полів – спаржа. В Україні її ціна в пік сезону часто змушує покупців просто проходити повз полиці. А дарма, адже спаржа – це багаторічник, який може рости на одному місці до 20 років. Італійці збирають її ледь не промисловими масштабами, використовуючи легкі піщані ґрунти.
Найважче – це перші два роки, коли рослина нарощує коріння і її не можна чіпати. Зате потім, починаючи з третього року, отримуєте щоденний урожай протягом всієї весни. Як тільки з землі з’являються “списи” – їх треба зрізати.
Чому в Україні досі цього не вирощують
Основна перешкода – це консерватизм. Українці звикли до культур, які дають швидкий і зрозумілий результат, навіть якщо він коштує копійки на оптових ринках. Італійський підхід – це гра в довгу. Вони вирощують те, що вимагає специфічних знань зі збору та зберігання, але приносить в рази більше прибутку з одного квадратного метра.