Гречка — то така штука, що ніколи не пропаде. Наварили багато — не біда, бо на другий день із неї можна зробити таку страву, що пальчики з’їси разом із виделкою.
От уявіть: відкриваєте зранку холодильник, а там — контейнер з вчорашньою гречкою. Хтось махне рукою, мовляв, розігрію й з’їм як є. А хтось — з фантазією. Якщо ви — другий варіант, цей рецепт точно для вас.
Беремо оту гречку — не багато й не мало, грамів триста. До неї додаємо фарш — найліпше яловичий або такий, що з двох видів м’яса, він буде м’якіший для ліплення. Якщо є сир, ще краще: натерти трохи — і в страву, він там потім гарно тягнеться. А ще пів морквини й пів цибулини ріжемо дрібно, ніжно, по-домашньому, й на сковорідку. Нехай овочі пустять сік і такім стані протушкуються хвилин 7-8.
Коли все обсмажилось, перемішуємо гречку, фарш, овочі, сир і два яйця. Сиплемо трошки солі, додаємо спецій, щоб не було прісно, й місимо так, як у дитинстві ліпили з глини пиріжки. Далі з тієї маси формуємо кульки чи котлетки — як душа забажає. Обсмажуємо на пательні до золотистої скоринки. Можна перед цим обваляти у яйці або додати трішки панірування. Зверху при подачі можна посипати все дрібнопорізаною цибулею. Буде дуже смачно.
А от справжня фішка в соусі. Томатне пюре розводимо водою, заливаємо наші гречаники та накриваємо кришкою. І тушкуємо тихенько, хвилин з двадцять, щоб усе просочилось і розійшлось. От і вийшов справжній шедевр з нічого. Їдять усі — і малі, й великі, і ще питають, а з чого це, бо дуже смачно. Бо страва ніби то не з учорашніх залишків, а з ресторанного меню.