Коли вдома пахне пончиками настрій сам собою стає м’якшим. Вони без дріжджів, без очікування, коли тісто “підросте”. Варто взяти кефір, трішки натхненності й гарячий чай на столі.
Які виходять пончики за цим рецептом
Пончики на кефірі виходять легкими, повітряними, з ніжною скоринкою. Вони не вбирають зайву олію й не черствіють наступного дня. А секрет простий: кефір працює як природний розпушувач. У поєднанні з содою він створює структуру з дрібними бульбашками всередині, які дають об’єм і м’якість.
Це як виручайка, коли треба швидко, але дуже ефектно вразити гостей десертом. Поки нагрівається олія, тісто вже готове. І ще один плюс, на якому можна ще раз наголосити – вони готуються без дріжджів, а значить, не треба чекати жодної години, щоб тісто підійшло.
Для тіста потрібно:
- кефір – 250 мл (кімнатної температури);
- яйце – 1 шт.;
- цукор – 3 ст. ложки;
- щіпка солі;
- сода – 1 ч. ложка без гірки;
- ванільний цукор – за бажанням;
- борошно – приблизно 400–450 г;
- олія для смаження.
Кефір змішуйте з яйцем, цукром і сіллю. Потім додайте соду – вона моментально почне шипіти, отже, реакція вже запущена. Далі йде ваніль для аромату, і поступово вводиться борошно. Тісто має бути м’яким, еластичним, але не липким. Якщо трішки прилипає до рук — це нормально, саме тоді пончики будуть легкі, а не “забиті”.
Розкачане тісто поріжте на кружальця чи кільця як кому до душі. Можна вирізати склянкою, або формувати руками усе залежить від настрою. Головне не робити їх занадто тонкими, бо в процесі смаження вони трохи підростуть.
Олія має бути добре розігріта, але не кипіти. Тому краще тримати середній вогонь. Як тільки пончики набирають золотистого кольору – переверніть. Після смаження викладіть на серветку, щоб забрати зайвий жир. І обов’язково посипте цукровою пудрою, поки теплі, тоді вона тане й створює тонку, солодку скоринку.