Коли людина, річ, чи їжа призначені для чогось, то свою функцію виконують ідеально. Так і серед помідорів є ті, що розкриваються по-справжньому лише в діжці. Один із таких – старий, перевірений часом сорт “Сливка”, або, як його ще називають у селах, “Сливка червона”. Без нього важко уявити добрий запас квашених помідорів на зиму.
Сливка має все, що потрібно для правильного квашення. Плід щільний, м’ясистий, з товстою шкіркою, яка не тріскає навіть після кількох тижнів у розсолі. Усередині — мало насіння, багато м’якоті, що й дарує хрускіт, який так люблять, коли дістаєш помідор із банки чи бочки. Смак у неї солодкуватий, без зайвої кислоти, тому розсіл виходить прозорий, не мутніє, а помідори залишаються яскраво-червоними, ніби щойно зірвані.
Хоча б раз спробуйте заквасити “Сливку” і вже одразу відмітите для себе, що ці помідори не “розповзаються” навіть при тривалому зберіганні. А якщо додати гілочку селери чи кілька зубців часнику, аромат буде такий, що важко втриматися, аби не відкрити банку завчасно.
Кущ цього сорту невибагливий, але вдячний. Росте середній, до метра, рясно родить, навіть у прохолодне літо. Помідори вирівняні, як на підбір, по 60-80 грамів кожен, як раз для укладання в банки. Для господарів, які не женуться за екзотикою, це справжня знахідка. Посадив і маєш результат, стабільно, без сюрпризів.
Щоб квашені помідори точно вийшла смачними й довго стояли, то важливо дати їм дозріти просто на кущі. Не зелені, не бліді, а ті, що вже набрали кольору, але ще щільні на дотик.
Який розсіл треба для “Сливки”
Розсіл для Сливки простий: літр холодної води, столова ложка солі, чайна – цукру. Залийте, накрийте, поставте в темне місце і готово.