Замість яскравого кавказького характеру вийшов звичайний суп із м’ясом. Знайома ситуація? Секрет у двох спеціях. І не в екзотиці, яку важко знайти, а в тому, як правильно ними “заговорити” страву.
Спеції, що зроблять “Харчо” неперевершеним
Перша спеція, про яку хотіли б сказати – уцхо-сунелі. Це сушені насіння блакитного пажитнику. Звичайний пажитник має гіркоту, а цей зовсім інший. Його аромат нагадує горіх і легку димку, яку можна відчути лише в справжньому тбіліському дворі, де на плиті булькає щось смачне. Якщо додасте цю спецію в суп, не в ложку, а в саме серце, в бульйон, після того як він уже настоявся, то відчуєте, як страва набуває нових фарб. М’ясо починає пахнути не просто яловичиною, а Кавказом.
Щодо другої спеції, то це хмелі-сунелі. Її часто плутають із “будь-якою приправою до м’яса”, але справжня хмелі-сунелі – це цілий набір з 8-12 трав. Там і базилік, і чабер, і кінза, і кріп, і м’ята, і все це настільки точно підібрано, що жодна спеція не дає ефекту “перебору”. Важливо не кидати її в самому кінці, як робить більшість. Її слід всипати тоді, коли суп уже трохи охолов, щоб спеції не втратили дух. Тоді кожна ложка буде пахнути домом, сонцем і горами.
І ще один елемент, без якої “Харчо” ніколи не стане справжнім – ткемалі або гранатовий сік. Можна додати ложку кислого соусу чи кілька крапель соку прямо в тарілку. Кислинка “збирає” смак, підкреслює спеції, робить суп характернішим. І не можемо не сказати про те, що цьому супу, як і будь-якій іншій страві треба трішки настоятись, от тоді буде стовідсотково смачно й насичено.