Саме така непоказна ситуація складеться, якщо посадите поряд з яблунею ще й вишню. Коріння цих дерев надійно приховане землею, тому ми не зможемо побачити, як між двома деревами розгортається справжня битва.
Вишневе коріння занадто глибоко в землю не занурюється. Натомість полюбляє розростатися вшир, вбираючи в себе майже всю вологу та поживні речовини. Яблуня росте вглиб, але харчується ресурсами з поверхні. А їх, як ви здогадалися, вже викачала сусідка вишня.
До того ж окремі сорти вишні здатні виділяти речовини, що пригнічують зростання інших культур. От ваша яблунька й почне загинатися, замість того, щоб розквітати й обдаровувати соковитими плодами.
Але не поспішайте відмовлятися від вишні-агресорки. Ситуацію можна виправити, якщо розвести ці дві горе-подруги у різні кінці саду. Якщо розміри ділянки обмежені, то потрібно висадити їх хоча б за 5 м одна від одної.
Якщо існує можливість, буде доцільно збільшити цю відстань. Так кореневі системи обох дерев розвиватимуться паралельно, не зазіхаючи на територію іншого. До того ж у такому разі крони не затінятимуть одна одну й гарненько провітрюватимуться, що знижуватиме ризик грибкових захворювань. Адже парші та моніліозу для розвитку потрібне вологе середовище.
Отже, для нормального співіснування яблуні з вишнею, дотримуйтеся дистанції. Висаджуйте дерева так, щоб велика яблуня не затіняла маленьку вишню протягом дня. Між деревами облаштуйте буферну зону, висіявши квіти чи посадивши полуницю. У такому разі будете й з вишнями, й з яблуками щороку.