Можна довго шукати ідеальний момент для посіву петрушки, але варто один раз спробувати підзимовий спосіб, як навесні рівно та дружно зійдуть паростки. Ніби хтось підклав руку й владнав кожну насінину так, щоб жодна не пропала. Цей метод створює умови, які ні весняний посів, ні пересіви не здатні повторити.
Коли сіяти петрушку
Підійде час, коли земля вже прохолола, але ще не вмерзла в камінь, саме тоді й варто виходити на грядку. Сіяти дуже легко:
- Приготуйте низеньку борозну, трохи ширшу, ніж долоня, і струсіть в неї насіння сухим. Не замоченим, не пророщеним, а таким, яким воно лежало в пакетиках.
- Потім зверху йде легкий шар землі, буквально два-три пальці. Не більше. На цьому етапі важливо не ущільнювати ґрунт, хай він залишається пухким.
- Щойно присипали борозну, накрийте її шаром сухого листя або скошеної трави. Це не утеплення заради тепла, захист від зимових перепадів.
Насіння за холодні місяці проходить природне загартування. Те, що для людини було б випробуванням, для петрушки – ключ до якісних сходів. Навесні, коли сонце лише починає пригрівати, вона вже прокидається першою. І сходить не тоненькими, нерівними нитками, а цілим зеленим масивом. Не окремими пучками, а справжнім килимом, якого не треба довго проривати.
Ще рекомендуємо звернути увагу на місце посадки. Петрушка не сприймає залиті низини, де талі води стоять довше за інші. Якщо знайдете грядку з легким ухилом або просто сухішу ділянку, зелень віддячить густотою. Після зими ґрунт там прогрівається швидше, а значить, сходи з’являються рівномірно.